Особливості роботи практичного психолога з дітьми «групи ризику»

1. Загальна характеристика категорії "важких” дітей. Шкільному психологові часто приходиться мати справу з дітьми, які значно відрізняються (при чому зі знаком " – " ) від інших дітей. Прохання до психолога "якось вплинути” на того чи іншого "важкого” школяра – одне з найбільш частих звернень зі сторони вчителів і батьків. При цьому в категорію "важких” попадають дуже різні учні: невстигаючі, недисципліновані, діти з різного роду нервовими і психічними розладами, підлітки, що стоять на обліку в комісії у справах неповнолітніх, на кінець, просто діти з так званих неблагополучних сімей. Це висуває перед шкільним психологом проблему вибору адекватних методів психологічної і педагогічної роботи з "важкими” учнями. 2. Діти, що потребують медичної допомоги. Як відомо, у сучасній масовій школі навчається досить велика кількість дітей зі значними відхиленнями від медичної норми. Навчання і виховання таких дітей ставить перед школою щонайменше дві проблеми : по – перше, як допомогти їм нормально розвиватися і, по – друге, як звести до мінімуму можливі негативні наслідки їх спільного навчання з іншими дітьми. І ось саме шкільний психолог бере найбільше участі у розв’язанні цих проблем. Перш за все, необхідно своєчасно виявити тих дітей, яким необхідна консультація дефектолога, психоневропатолога чи психіатра ( з метою опера-тивної постановки медичного діагнозу і надання медичної допомоги). Шкільний психолог часто є тим першим спеціалістом, який може сприяти такій ранній діагностиці, і це необхідно розглядати як одне з важливих завдань його роботи. Якщо результати психодіагностики підтвердили необхідність надання медичної допомоги, то наступним етапом, є робота психолога з батьками хворих дітей, бо, зрозуміло, що саме звернення до лікаря у більшості випадків залежить від батьків. Завдання психолога, в тактовній формі, але чітко і аргументовано пояснити ситуацію, важливість і необхідність звернення до спеціаліста – медика. У роботі з дітьми, що потребують медичної допомоги, психолог виконує перш за все функції консультанта, свого роду посередника між такою дитиною і лікарем, вчителем, батьками, однокласниками. Звичайно, не можна виключити і можливості проведення деякої власне психологічної роботи з дитиною, в процесі якої шкільний психолог може проводити корекцію окремих форм поведінки, самооцінки тощо. Однак ця робота повинна розглядатися лише в якості одного із елементів загального процесу лікування дитини. 3. Соціально – педагогічно занедбані діти. Соціально–педагогічна занедбаність – це стан особистості дитини, який проявляється у несформованості у неї властивостей суб’єкта діяльності, спілкування, самопізнання і виявляється у порушенні образу "Я”. Соціальна занедбаність формується під впливом соціальних умов, в яких розвивається дитина. ЇЇ основними проявами в дитячому віці є нерозвинутість соціально–комунікативних якостей і властивостей особистості, низька здатність до соціальної рефлексії, труднощі в оволодінні соціальними ролями. Педагогічна занедбаність зумовлена перш за все недоліками навчально–виховної роботи, наслідком яких є несформованість дитини як суб’єкта навчально – пізнавальної, ігрової та інших видів діяльності. Її проявами є важконаучуваність, важковиховуваність дитини, тобто власне педагогічні труднощі. Соціальний і педагогічний аспекти занедбаності взаємозв’язані і взаємозумовлені. Зовнішніми причинами соціально педагогічної занедбаності в дитячому віці є дефекти сімейного виховання, на які накладаються недоліки і прорахунки у навчально–виховній роботі в дитячому садочку і школі, зокрема дегуманізація педагогічного процесу і сімейного виховання. Внутрішніми причинами виникнення і розвитку занедбаності дітей можуть бути індивідуальні психофізіологічні і особистісні якості дитини: генотип, стан здоров’я, домінуючі психоемоційні стани, внутрішня позиція, рівень активності у взаємодії з оточуючими та ін. В залежності від характеру динаміки, вираженості ознак занедбаності, рівня адаптації до соціального середовища і рівня оволодіння соціально значущою діяльністю виділяють латентну (легку), початкову (середню) і яскраво виражену ступінь соціально–педагогічної занедбаності дитини. Овчаровою Р.В. розроблений метод комплексної експрес–діагностики соціально–занедбаних дітей. В основі методу лежать незалежні характерис-тики дитини педагогом і психологом. Одночасно ведеться спостереження за дитиною, вивчаються її продукти діяльності, медична картка, проводяться бесіди з батьками. 4. Діти з девіантною поведінкою. Девіантна поведінка - система вчинків або окремі вчинки, що суперечать прийнятим у суспільстві правовим чи моральним нормам. Основними видами девіантної поведінки є злочини і аморальна поведінка, а також поведінка, спрямована на саморуйнацію особистості ( наркоманія, суїцид тощо). Виділяють такі прояви девіантної поведінки у дітей та підлітків: - Алкоголізація ( зловживання алкоголем), пияцтво; - Адективна поведінка ( немедичне вживання наркотиків) та підліткова наркоманія, токсикоманія; - Агресивна поведінка; - Суїцидальна поведінка; - Психічні розлади; - Протиправна (делінквентна) поведінка; Психологічна робота з дітьми та підлітками, схильними до девіантної поведінки, вимагає дослідження умов і чинників, що її спричинили. Соціальні і психологічні чинники, що спричиняють формуванню девіантної поведінки. Девіантна поведінка дитини є результатом взаємодії умов формування її особистості в сім’ї, школі, неформального спілкування з дорослими і однолітками та психічних рис , що знижують адаптивні можливості індивіда. До психологічних передумов девіантної поведінки належать такі особливості психіки, як : нервовість, дратівливість, нестійкість уваги, вольових якостей , надмірна імпульсивність, тривожність. Вони роблять дитину чутливою до психотравмуючих ситуацій, зменшують її здатність опиратися негативним соціальним впливам. Проте до девіантної поведінки вони можуть привести внаслідок дії негативних чинників соціального оточення. Основні напрямки психологічної роботи з дітьми з девіантною поведінкою. Метою психологічної роботи з дітьми ( неповнолітніми ), схильними до девіантної поведінки, є створення умов для повноцінного фізичного і психічного розвитку зазначеної категорії дітей, успішної їх соціалізації, подолання особистісних проблем і конфліктів з оточенням. Психологічна робота здійснюється в таких напрямках: - Профілактика девіантної поведінки неповнолітніх – комплекс заходів, спрямованих на попередження, подолання або нейтралізацію чинників, що спричиняють девіантну поведінку дітей (лекції, бесіди, виступи на батьківських зборах, педагогічних радах, спрямовані на підвищення психолого-педагогічної культури батьків і вчителів). - Психолого–просвітницька робота та робота, спрямована на розвиток особистості дитини (факультативні курси психології і валеології в навчальних закладах, психологічні тренінги, розвиваючі ігри, правова освіта дітей та підлітків). - Надання психологічних консультацій дітям з девіантною поведінкою, батькам, вчителям. - Психологічна корекція та реабілітація (індивідуальна та групова психотерапія, створення навколо дитини позитивного педагогічного оточення, налагодження сприятливої атмосфери у сім'ї). Література 1. Баженов В.Т. Воспитаниепедагогическизапущенныхподростков. – К., 1986. 2. Захаров А.И. Отклонения в поведенииребенка. – М., 1993. 3. Невский И.А., Колесова Л.С. Подросткигруппы риска в школе. – М.: 1997. 4. Овчарова Р.В. Технологиипрактического психолога образования. М.: Сфера, 2000. – С.219 - 261. 5. Рабочая книга школьного психолога /Под ред. И.В.Дубровиной. – М.: Просвещение, 1991. – С.163 – 215.

Всеукраїнський семінар з питань запобігання торгівлі людьми.

З метою реалізації плану заходів з виконання Державної соціальної програми з протидії торгівлі людьми на період до 2020 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 р. №111, відповідно до наказу від 08.04.2016р. №405, Міністерство освіти і науки України спільно із Українським фондом «Благополуччя дітей» за підтримки Представництва в Україні Міжнародної організації міграції (МОМ) проводили 21 та 22 лютого 2018р. у м. Києві Всеукраїнський семінар з питань запобігання торгівлі людьми. Учасниками семінару були: заступники директорів департаментів (управлінь) освіти і науки обласних та Київської міської державних адміністрацій, проректори Інститутів післядипломної педагогічної освіти та Київського університету ім.. Б. Грінченка, а також учасники проекту з впровадження програми виховних заходів «Особиста гідність. Безпека життя. Громадянська позиція». Відкрив семінар Павло Хобзей, заступник міністра освіти і науки України. Павло Кузьмович зазначив, що українські учні та студенти мають більше знати про проблему торгівлі людьми та інші соціальні небезпеки, щоб розуміти, як їх уникати та як діяти за потреби. Тож МОН закладає відповідну інформацію у нові стандарти освіти. «За період незалежності понад 230 тис українців постраждали від торгівлі людьми, за цим показником ми займаємо одне з перших місць в Європі. Тому для нас важливо комплексно і широко інформувати учнів та студентів про цю проблему, а також про інші питання безпеки життя, рівності, протидії булінгу. Піклування про себе та своє здоров’я - невід’ємна частина компетентностей, які закладаються у освітні стандарти. Так само це мають розуміти викладачі в інститутах післядипломної освіти, адже вони працюють з вчителями на місцях. Завдяки ним педагоги отримують інформацію про такі компетентності, як особиста гідність, безпека життя і громадянська позиція» - пояснив Павло Хобзей. Спікери семінару розповіли про основні види та форми торгівлі людьми, а також дали рекомендації для попередження ризикових ситуацій. Семінар тривав протягом двох днів. У перший день учасники обговорили загальні питання щодо громадянської освіти, проблему торгівлі людьми та особистісної безпеки. Другий день всеукраїнського семінару з питань попередження торгівлі людьми був присвячений розробці концепції програми виховної роботи "Особиста гідність. Безпека життя. Громадянська позиція" для 1-6 класів.

22 ефективних способи привести мозок в порядок і повну бойову готовність

Арт-терапія не має обмежень, ані протипоказань — це найбезпечніший метод зняття напруження. Всі наші невисловлені думки блокуються в тілі, а це призводить до фізичних і невротичних розладів. Вихлюпуючи емоції і почуття на полотно чи папір, людина допомагає собі звільнитися від непотрібних блоків і бути живою. Творчість — це шлях до себе, можливість успішно будувати своє життя. У кожної людини є потреба виразити себе і, створюючи щось, вона відчуває себе задоволеною, знаходить гармонію в собі. Доктор Вікторія Назаревич радить ці прості способи знайти гармонію з допомогою олівця і паперу: Якщо ви втомилися — малюйте квіти.

Якщо ви злитеся — малюйте лінії. Якщо вам боляче — займіться ліпленням. Якщо нудно — заповніть листок паперу різними кольорами. Якщо сумно — малюйте веселку. Якщо страшно — плетіть макраме або робіть аплікації з тканин. При обуренні — рвіть папір на дрібні шматочки. Відчуваєте занепокоєння — складайте орігамі.

Хочете розслабитися — малюйте візерунки. Хочете щось згадати — малюйте лабіринти.

Відчуваєте невдоволення — зробіть копію картини. Відчуваєте відчай — малюйте дороги. Треба щось зрозуміти — намалюйте мандали.

Треба швидко відновити сили — малюйте пейзажі. Хочете зрозуміти свої почуття — малюйте автопортрет. Важливо запам’ятати стан — малюйте колірні плями. Якщо треба систематизувати думки — малюйте соти або квадрати. Хочете розібратися в собі і своїх бажаннях — зробіть колаж. Важливо зосередитися на думках — малюйте точками. Для пошуку оптимального виходу із ситуації малюйте хвилі і кола. Відчуваєте, що ви стоїте на місці, а треба рухатися далі, — малюйте спіралі. Хочете сконцентруватися на меті — малюйте сітки і мішені. А ви готові спробувати арт-терапію?

З Новим роком та Різдвом Христовим!

Зичу усім міцного здоров'я,благополуччя, творчого натхнення, добра, миру та злагоди!

Терміново опрацювати з батьками!

Вікторія Прудей (Victoria Prooday) володіє ступенем магістра з трудотерапії в Медичній школі при університеті Торонто. У неї великий досвід роботи з дітьми та батьками. Я закликаю батьків, що піклуються про майбутнє своїх дітей, почути те, що я говорю в цій статті. Навіть, якщо ви не згідні з моєю точкою зору, будь ласка, дотримуйтесь рекомендацій в кінці цієї статті. Після того, як ви побачите позитивні зміни в житті вашої дитини, ви зрозумієте, чому я говорю те, що говорю! Саме зараз в наших домівках розгортається мовчазна трагедія, яка зачіпає найдорожче, що у нас є: наших дітей! реклама Наші діти перебувають в жахливому емоційному стані! Більше того, за останні 15 років статистика психічних розладів у дітей жахає: ● кожна п’ята дитина має розлади психіки; ● поширеність синдрому дефіциту уваги зросла на 43%; ● поширеність підліткової депресії зросла на 37%; ● частота самогубств серед дітей 10-14 років зросла на 200%. Що ще нам потрібно, щоб подивитися правді в очі? Ні, відповідь не в поліпшенні діагностичних можливостей! Ні, вони не народжуються такими! Ні, це не вина школи і системи! Так, якби боляче нам не було це визнавати, в багатьох випадках саме ми, батьки, повинні самі допомогти своїм дітям! Що не так: Сучасні діти позбавлені основ здорового дитинства, таких як: ● Емоційно доступні батьки. ● Чітко окреслені межі і настанови. ● Обов’язки. ● Збалансоване харчування і достатній сон. ● Рух і свіже повітря. ● Творчі ігри, спілкування, вільне проведення часу. Замість цього діти мають: ● Абстрактних батьків. ● Батьків, які дозволяють дітям все. ● Відчуття, що їм всі винні. ● Незбалансоване харчування і недостатній сон. ● Сидячий домашній спосіб життя. ● Нескінченну стимуляцію, технічні забави, миттєве задоволення. Хіба можна виховати здорове покоління в таких хворих умовах? Звичайно, ні! Людську природу обдурити неможливо: без батьківського виховання не обійтися! Як ми бачимо, наслідки жахливі. За втрату нормального дитинства діти розплачуються втратою емоційного щастя. Як це виправити? Якщо ми хочемо, щоб наші діти виросли щасливими і здоровими, нам треба прокинутися і повернутися до основ. Ще не пізно! Я знаю це, тому що сотні моїх клієнтів бачили позитивні зміни в емоційному стані їх дітей протягом тижня (а в деяких випадках навіть днів) після реалізації цих рекомендацій: Встановлюйте обмеження і пам’ятайте, що ви — батьки дитини, а не її друзі. Забезпечте дітям те, що їм потрібно, а не те, що їм хочеться. Не бійтеся відмовляти дітям, якщо їх бажання розходяться з потребами. ● Давайте здорову їжу і обмежуйте снеки. ● Проводьте в день час на природі. ● Щодня влаштовуйте сімейні вечори без електроніки. ● Грайте в настільні ігри. ● Щодня залучайте дитину до справ (складати білизну, прибирати іграшки, розвішувати білизну, розбирати сумки, накривати на стіл і т. д.). ● Укладайте дитину спати в один і той же час, не дозволяйте брати в ліжко гаджети. Навчайте дітей відповідальності та незалежності. Не захищайте їх від дрібних невдач. Це вчить їх долати життєві перешкоди: ● не складайте і не носіть за дитиною ранець, не приносьте їй в школу забуту їжу/домашню роботу, не очищайте банан для 5-річної дитини. Навчайте їх самостійно робити все це. Навчіться бути терплячими й дайте можливість вільно проводити час, щоб у дитини була можливість занудьгувати і проявити свої творчі пориви: ● Не оточуйте дитину постійними розвагами. ● Не підсовуйте техніку як ліки від нудьги. ● Не заохочуйте використання гаджетів за їжею, в машині, в ресторані, в магазині. Нехай мозок дитини вчиться самостійно розганяти «нудьгу». Будьте емоційно доступні, вчіть дітей соціальним навичкам: ● Не відволікайтеся на телефон, спілкуючись з дитиною. ● Навчіть дитину справлятися зі злістю і роздратуванням. ● Навчіть дитину вітатися, поступатися, ділитися, співчувати, поводити себе за столом і в розмові. ● Підтримуйте емоційний зв’язок: посміхайтеся, цілуйте, лоскочіть дитину, читайте їй, танцюйте, стрибайте й повзайте з нею разом! Ми повинні змінити своїх дітей, інакше отримаємо ціле покоління на пігулках! Ще не пізно, але часу залишається все менше…

Науково-практичний семінар для практичних психологів дошкільних закладів на тему: «Діагностичний напрям роботи в професійній діяльності практичного психолога ДНЗ»

Сьогодення вимагає вивчення кожної конкретної дитини, її потенційних можливостей. І тут на допомогу приходить така важлива галузь психологічної науки, як психологічна діагностика, що набуває функцій інформаційного забезпечення психологічного супроводу процесу навчання й розвитку кожної окремої дитини. Психологічна діагностика в умовах дошкільного закладу має свою специфіку. Її сутність визначається тим, що в дошкільному закладі ми маємо справу з особистістю, яка знаходиться у стадії інтенсивного формування. Тому так важливо знати, як кожна конкретна дитина пізнає навколишній світ, світ соціальних взаємин, знань, інших людей, саму себе, як відбувається становлення її індивідуальності. Саме такий підхід дозволяє спроектувати індивідуальний шлях найоптимальнішого розвитку дитини. Особливо це важливо в дошкільному дитинстві, в якому закладаються основи знань, умінь і навичок, і тим самим створюються передумови для успішного навчання в школі. З огляду на актуальні завдання дошкільної освіти, 30 листопада цього року в Тернопільському обласному комунальному інституті післядипломної педагогічної освіти відбувся науково-практичний семінар для практичних психологів дошкільних закладів на тему: «Діагностичний напрям роботи в професійній діяльності практичного психолога ДНЗ». Метою заходу було актуалізувати знання практичних психологів ДНЗ з проблем психічного розвитку дошкільників. Поглибити знання про діагностичні методики, діагностичні критерії, що дають змогу вивчити вікові та індивідуально-психологічні особливості, визначити рівень їх розвитку, надійно спрогнозувати тенденції і характерні труднощі у психічному розвитку кожної дитини, окреслити адекватні способи педагогічного впливу, а також розв’язати завдання особистісно-орієнтованої взаємодії дорослого і дошкільника. Роботу розпочали із з’ясування принципів та етичних норм дитячої практичної психодіагностики; цілей і завдань психологічного обстеження дітей - Сіткар Віктор Ілліч, доцент, кандидат психологічних наук. Про специфіку психодіагностичного обстеження дітей дошкільного віку розповів Кавецький Віктор Євгенович, доцент, кандидат педагогічних наук, в. о. завідувача кафедри педагогіки, психології та інклюзивної освіти. Вікові особливості видів діяльності у ранньому та дошкільному віці розкрила Жизномірська Оксана Ярославівна,доцент, кандидат психологічних наук. У презентації «Методи психодіагностики дошкільників» структуровано методи за сферами розвитку особистості, акцентовано увагу на провідний метод діагностики у дошкільному віці – спостереження - Коростіль Марія Петрівна, методист інституту. Своїм досвідом ділилися:  «Робота з дітьми раннього віку з визначення розвитку сенсорних здібностей» Ганиш Алла Вікторівна, практичний психолог ДНЗ «Ромашка» м. Теребовлі.  «Діагностика творчих здібностей дошкільнят» Решетуха Наталя Мирославівна, практичний психолог КДНЗ «Країна дитинства» с. Великі Гаї.  «Діагностика готовності дитини до школи» Слабик Ярослава Миронівна, практичний психолог ДНЗ «Сонечко», м. Козови.

Цікаво працювати