Книги, які варто прочитати практичному психологу

• 1.Альфред Адлер. Понять природу человека (1927)
• 2. Гэвин де Беккер. Дар страха: Тайные сигналы выживания, защищающие нас от насилия (1997) )
• 3. Эрик Берн. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений (1964)
• 4. Роберт Болтон. Навыки людей: Как отстаивать свое мнение, выслушивать других и решать конфликты (1979)
• 5. Эдвард де Боно. Латеральное мышление. Учебник творческого мышления (1970)
• 6. Натаниэль Бранден. Психология самоуважения (1969)
• 7. Изабель Бриггс Майерс. У каждого свой дар. MBTI: определение типов (1980)
• 8. Луанн Брайзендайн. Женский мозг (2006)
• 9. Дэвид Д. Бернс. Хорошее самочувствие: Новая терапия настроений (1980)
• 10. Роберт Чалдини. Психология влияния (1984)
• 11. Михай Чиксентмихайи. Креативность: Поток и психология открытий и изобретений (1996)
• 12. Альберт Эллис и Роберт А. Харпер. Руководство по рациональной жизни (1961)
• 13. Милтон Эриксон (автор Сидней Розен). Мой голос останется с вами. Обучающие истории Милтона Эриксона (1982)
• 14. Эрик Эриксон. Молодой Лютер. Психоаналитическое историческое исследование (1958)
• 15. Ганс Айзенк. Измерения личности (1947)
• 16. Сюзан Форуард. Эмоциональный шантаж (1997)
• 17. Виктор Франкл. Воля к смыслу (1969)
• 18. Анна Фрейд. Психология Я и защитные механизмы (1936)
• 19. Зигмунд Фрейд. Толкование сновидений (1900)
• 20. Говард Гарднер. Структура разума: Теория множественного интеллекта (1983)
• 21. Дениэл Гилберт. Спотыкаясь о счастье (2006)
• 22. Малкольм Гладуэлл. Озарение: Сила мгновенных решений (2005)
• 24. Джон М. Готтман. Карта любви (1999)
• 25. Гарри Харлоу. Природа любви (1958)
• 26. Томас Э. Харрис. Я- о'кем, ты- о'кей (1967)
• 27. Эрик Хоффер. Истинно верующий: Личность, власть и массовые общественные движения (1951)
• 28. Карен Хорни. Наши внутренние конфликты (1945)
• 29. Уильям Джеймс. Принципы психологии (1890)
• 30. Карл Юнг. Архетипы и коллективное бессознательное (1968)
• 31. Альфред Кинси. Сексуальное поведение самки человека (1953)
• 33. Р. Д. Лэнг. Расколотое Я (1960)
• 34. Абрахам Маслоу. Дальние пределы человеческой психики (1971)
• 35. Стэнли Милгрэм. Подчинение авторитету (1974)
• 36. Энн Мойр и Дэвид Джессел. Пол мозга: Реальные различия между мужчиной и женщиной (1989)
• 37. И. П. Павлов. Условные рефлексы (1927)
• 38. Фриц Перлз. Теория гештальттерапии (1951)
• 39. Жан Пиаже. Речь и мышление ребенка (1923)
• 40. Стивен Пинкер. Чистый лист: Современный взгляд на отрицание человеческой природы (2002)
• 41. В. С. Рамачандран. Призраки разума: Исследование загадок человеческого сознания (1998)
• 42. Карл Роджерс. Становление личности: Взгляд на психотерапию (1961)
• 43. Оливер Сакс. Человек, который принял жену за шляпу (1970)
• 44. Барри Шварц. Парадокс выбора: Почему "больше" значит "меньше" (2004)
• 45. Мартин Селигман. Новая позитивная психология: Научный взгляд на счастье и смысл жизни (2002)
• 46. Гейл Шихи. Возрастные кризисы (1976)
• 47. Б. Ф. Скиннер. По ту сторону свободы и достоинства (1971)
• 48. Дуглас Стоун, Брюс Пэттон и Шейла Хин. Трудные разговоры (1999)
• 49. Уильям Стайрон. Зримая тьма (1990)
• 50. Роберт Е. Тайер. Источник повседневного настроения: Управление энергией, напряженностью и стрессом (1996)
• 51. Джеймс Бюдженталь «Наука быть живым. Диалоги между терапевтами и пациентами в гуманистической психотерапии», М., Независимая фирма «Класс», 2007 г.
• 52. Виктор Франкл «Сказать жизни "Да". Психолог в концлагере».
• 53. Берри Уайнхолд, Дженей Уайнхолд «Освобождение от озависимости», М., Независимая фирма «Класс», 2006 г.
• 54. Ялом И. «Вглядываясь в солнце».
• 55. Ялом И. «Дар психотерапии».
• 56. Ялом И. «Мамочка и смысл жизни».
• 57. Ялом И. «Когда Ницше плакал».
• 58. Ялом И. «Лечение от любви», М., Независимая фирма «Класс», 1997 г.
• 60. Ялом И. «Случаи из терапевтической практики».
• 61. Ялом И. «Хроники исцеления».
• 62. Ялом И. «Шопенгауэр как лекарство».
• 63. Джон Готтман, Джоан Деклер «Эмоциональный интеллект ребенка. Практическое руководство для родителей».
• 64. Лиз Бурбо «Пять травм».
• 65. Джеймс Холлис «Душевные омуты».
• 66. Н. Пезешкиан «Торговец и попугай» (восточные истории и психотерапия).
• 67. Р. Д. Лэнг «Узелки».
• 68. Эренберг О., Эренберг М. «Пациентам о психотерапии».
• 69. Серж Гингер «100 ложных утверждений или как сделать свой выбор».
• 70. Карл Кениг «Кому может помочь психотерапия», М., «Эйдос», 1997 г.
• 71. К. Хорни «Невротическая личность нашего времени», М., «Прогресс», 1993 г.
• 72. Дмитрий Ковпак «111 баек для психотерапевтов».
• 73. Приходько Иван, Лапшина Виктория «Счастье здесь».
• 74. Перлз Фредерик «Эго, голод и агрессия».
• 75. Стивен Кови «Семь навыков высокоэффективных людей».

Вебінар "Запобігання сексуальному насильству: "Навчіть дитину захищатися"

https://www.youtube.com/watch?v=1KXDfiu4LOY

Вплив електронних пристроїв на мозок дітей

Дворічний малюк просить ваш смартфон або планшет, щоби подивитись відео чи пограти у гру? Якщо дитина росте в домі, в якому багато всіляких ґаджетів, батькам складно утримати її від їх використання. Маленьких дітей так приваблюють високотехнологічні пристрої, що вони стають досвідченими користувачами смартфонів і планшетів задовго до того, як навчаться читати й писати. Нерідко батьки дають дітям усі ці ґаджети, щоб зайняти їх чимось, особливо тоді, коли самі зайняті. Згідно зі звітом, опублікованим Управлінням у справах радіо, телебачення та підприємств зв'язку Великої Британії у 2012 році, 37 % дітей у віці 3-4-х років заходять на Інтернет-сайти, дивляться телебачення або грають у комп'ютерні ігри та проводять 15,5 години на тиждень перед екранами. Питання, яке турбує не тільки батьків, а й учених, полягає в ось у чому: чи сприяє знайомство з високими технологіями розвитку дітей, чи ґаджети здійснюють негативний вплив на процес навчання. Чи наносять електронні пристрої шкоду дітям? Істина полягає в тому, що в учених ще немає достатньої кількості даних, щоби проконсультувати нас про вплив технологій на когнітивний і соціальний розвиток дітей, оскільки зі смартфонами та планшетами виростає поки що тільки перше покоління малюків. Що до цього часу вже виявили дослідники? Дженні Радеску, учений з університету Бостона, опублікувала дослідження, в якому пов'язує надмірну дію засобів масової інформації з поганими механізмами саморегуляції в дітей раннього віку та передбачає, що заміна фізичної активності та взаємодій з людьми використанням мобільних пристроїв може бути потенційно шкідливою для дітей. Цікавий експеримент, проведений ученими в Центрі розвитку дітей ясельного віку Бернард-коледжу, показав, що діти у віці від півтора до трьох років, яким давали пограти з IPad, були настільки ними поглинені, що не реагували навіть тоді, коли їх звали на ім’я. Коли пізніше діти грали без електронних пристроїв, вони проявляли кращу соціальну та творчу поведінку. Дослідження демонструє, що діти дворічного віку й молодші вчаться краще, використовуючи свої природні почуття й відчуття для дослідження навколишнього світу та взаємодії з іншими дітьми й дорослими. Практичні, активні заняття допомагають малюкам розвивати сенсомоторні й емоційні навички. Групові ігри також учать дітей використовувати свою уяву й навички вирішення проблем. Але чи настільки шкідливі високі технології, чи можуть діти отримувати користь від використання мобільних пристроїв? Загальновідомо, що немовлята й малюки у віці до двох років, як правило, краще вчаться й більше дізнаються за допомогою ігор і взаємодії з різними матеріалами, які сприяють їхньому фізичному й соціальному розвитку. Однак існує дослідження, яке доводить, що інтерактивні медіа, такі як електронні книги або інші додатки, допомагають дітям у віці п'яти-шести років розвивати словниковий запас і покращувати навички читання. За словами Ірини Веренікіної, наукового співробітника університету Воллонгонг у Дубаї, ОАЕ, діти повинні використовувати мобільні пристрої, щоби грати у творчі ігри, а не просто бути чимось зайнятими. Вона також уважає, що правильно вибрані мобільні додатки, які повинні бути одночасно цікавими й різноманітними, спонукають малят використовувати уяву й покращують їхню здатність до навчання. Якщо ми не можемо заборонити використання мобільних пристроїв, як зробити так, щоб діти отримували від них максимальну користь? • Тримайте пристрої на підлозі. Дослідження д-ра Веренікіної показало, що краще залишати технологічні пристрої на підлозі, бо в цьому випадку діти більше повзають і рухаються в порівнянні із сидячим положенням. Вона також уважає, що важливо вибирати такі додатки, які активізують уяву дітей, захоплюють їхній інтерес, а також підходять дітям за віком і задовольняють їхні потреби. • Знайомте дітей з новими технологіями, але намагайтеся, щоб їхній розклад був збалансованим. Д-р Розі Флувіт, фахівець у питаннях навчання дітей у ранньому віці Відкритого університету Великої Британії, радить батькам знайомити дітей із широким спектром занять, включаючи нові технології, оскільки вони, безумовно, є частиною нашого життя, але завжди пам'ятати про те, що зловживання мобільними пристроями може впливати на поведінку дітей. • Використовуйте ґаджети разом з дитиною. Експерти рекомендують батькам використовувати мобільні пристрої разом з дитиною, особливо в молодшому віці. Ви можете допомогти своїй дитині отримати більше користі від смартфона або планшета, якщо будете перебувати поруч і допомагати їй. Кращий спосіб ввести нові технології в життя вашої дитини полягає в тому, щоби зробити це заняття спільним. Активно беріть участь і контролюйте, чим займається ваша дитина в Інтернеті. Це також допоможе вам установити стандарти на майбутнє. Контролюючи дитину та взаємодіючи з нею, ви допомагаєте їй отримати позитивний досвід спілкування з людьми й навчитися правильно використовувати високі технології. • Будьте зразком для наслідування своїй дитині. Намагайтеся проводити час із дітьми без будь-яких пристроїв і просто спілкуватися з ними. Виказуючи їм свою безроздільну увагу, ви навчаєте їх емпатії й допомагаєте розвивати механізми саморегуляції, створюючи довгострокові спогади. І нарешті, не дозволяйте малюкам приймати їжу перед телевізором і спробуйте самі якомога рідше використовувати мобільні пристрої у присутності дитини. • Установіть обмеження на час, що проводиться дітьми в Інтернеті. Допустимий час, який діти можуть проводити в Інтернеті, становить кілька секунд або хвилин для немовлят і 15–30 хвилин для дітей ясельного віку. Завжди намагайтесь відслідковувати ознаки того, що дитина втомилася, хоче спати або втратила інтерес до пристрою, і вчасно переводьте її увагу на інше заняття. Робіть регулярні перерви й пояснюйте дитині, чому ви обмежуєте проведення нею часу в Інтернеті онлайн. Намагайтеся, щоб дитина не проводила час перед екраном перед відходом до сну, оскільки це може перешкодити їй нормально заснути.