Проблема сексуального насильства над дітьми є прихованою, і зазвичай дуже складно не тільки встановити кількість потерпілих дітей, а й своєчасно надати їм кваліфіковану допомогу та підтримку. Звісно, факторів, що спричиняють це явище, багато, однак основними є: сучасні погляди суспільства на виховання, зокрема терпимість до проявів жорстокого поводження з дитиною; тотальна суспільна табуйованість теми сексуального насильства; неготовність дорослих працювати в цій темі, а також соціальна й психологічна незрілість дітей, що ставить їх у повну залежність від дорослих, а нездатність захистити себе робить особливо уразливими перед проявами сексуального насильства.
На жаль, діти часто зберігають факт насильства в таємниці, тому що відчувають себе розгубленими, переляканими або винними, адже кривдник зазвичай ганьбить свою жертву або погрожує їй, загрожуючи можливими наслідками у разі розголошення неприємних подій. Окремо варто підкреслити, що дитина неспроможна самостійно визначити, наприклад, різницю між позитивними і негативними дотиками, адже сам факт сексуального насильства не завжди супроводжується больовими синдромами (саме так і відбувається, коли дорослі показують дітям порнографію або змушують їх позувати для сороміцьких фото). Переконати дитину «кричати і говорити», а не мовчати, якщо дорослий заподіює їй дискомфорт чи психологічно тисне на неї, може виявитися важким завданням. Це особливо складно, коли кривдник є авторитетною персоною для дитини і докладає усіх зусиль, щоб завоювати її довіру. Саме тому дорослим дуже важливо мотивувати дитину просити про допомогу, якщо хтось або щось змушує її відчувати себе збентеженою, адже ми не завжди зможемо бути поряд. Ми повинні бути впевнені, що дитина завжди перебуває в контрольованій та безпечній ситуації.
Отже, важливо акцентувати просвітницьку роботу з дітьми щодо попередження сексуального насильства та сексуальної експлуатації у площині формування навичок безпечної поведінки.
24 - 25 квітня в ТОКІППО проходив семінар-тренінг для практичних психологів дошкільних закладів області на тему: "Навчіть дитину захищатися"
Ведучі семінару-тренінгу: Олена Нагула, дитячий психотерапевт, психолог, доцент кафедри практичної психології
Київського університету імені Бориса Грінченка, тренер-експерт ВБО Український фонд «Благополуччя дітей», кандидат психологічних наук.
Тетяна Цюман, психолог, доцент кафедри загальної, вікової та педагогічної психології Київського університету імені Бориса Грінченка, голова правління ВБО Українського фонду «Благополуччя дітей», кандидат педагогічних наук, доцент.
Мета заходу: ознайомити учасників із особливостями просвітницької роботи з дітьми дошкільного віку з питань попередження сексуального насильства та формування безпечної
поведінки.
Український фонд «Благополуччя дітей» пропонує для фахівців новий методичний посібник, що є продовженням системної просвітницької роботи з формування навичок безпечної поведінки особистості. Він складається зі сценаріїв інтерактивних ігор для дітей віком 10-13 років «Вчимо дитину захищатися» та сценаріїв інтерактивних занять для дітей віком 14-18 років «Я вмію себе захистити». Перший матеріал цієї серії під назвою «Навчіть дитину захищатися» (розрахований на просвітницько-профілактичну роботу з дітьми 3-6 років) вийшов друком у 2015 році.
Запропоновані авторами сценарії інтерактивних ігор та інтерактивних занять є практичним інструментом не тільки для освітян, а й для батьків, опікунів та інших відповідальних та небайдужих дорослих, які допоможуть дитині здобути знання, вміння та навички, необхідні для подальшого безпечного самостійного життя.
Генетик і знавець мозку Джон Медіна у своїй книзі "Правила розвитку мозку дитини. Як виховати розумну та щасливу дитину від нуля до п'яти років" дуже просто і зрозуміло ілюструє основні стилі виховання дітей.
АВТОРИТАРНІ: ЗАНАДТО ЖОРСТКІ
Нечуйність плюс вимогливість. Для цих батьків дуже важливе встановлення влади над своїми дітьми, і діти цих батьків часто їх бояться. Вони не намагаються пояснити своїх правил і цілком позбавлені теплоти.
ПОБЛАЖЛИВІ: ЗАНАДТО М’ЯКІ
Чуйність плюс невимогливість. Ці батьки дуже люблять своїх дітей, але не здатні встановлювати та забезпечити виконання правил. Згодом вони уникають конфронтації і рідко вимагають дотримання сімейних правил. Ці батьки часто збиті з пантелику завданням виховання дітей.
НЕХТУВАННЯ: НАДТО ВІДСТОРОНЕНІ
Нечуйність плюс невимогливість. Напевно, найгірші з усіх. Ці батьки мало піклуються про своїх дітей і не беруть участі у їхньому щоденному житті, забезпечуючи лише базове піклування.
АВТОРИТЕТНІСТЬ: ТЕ, ЩО ТРЕБА
Чуйність плюс вимогливість. Напевно, найкращі зі всіх. Ці батьки вимогливі, але вони багато піклуються про своїх дітей. Вони пояснюють свої правила і заохочують висловлювати реакцію на них. Вони спонукають до самостійності, але пильнують, щоби діти дотримувалися сімейних цінностей. Ці батьки зазвичай схильні мати прекрасні навички спілкування зі своїми дітьми.
Цю схему ще у 60 роках розробила психолог Діана Баумрінд. І вона виявилась такою надійною, що дослідники використовують її і досі. До речі, спостереження Баумрінд були підтверджені 1994 року масштабним дослідженням, що охопило тисячі учнів підліткового віку з Каліфорнії та Вісконсину. Базуючись винятково на батьківській поведінці, дослідники успішно передбачили, якими будуть діти, незалежно від етнічної належності.
Розшифровка аспектів схеми:
• ЧУЙНІСТЬ. Це ступінь, до якого батьки реагують на своїх дітей з підтримкою, теплотою і співчуттям. Чуйні батьки переважно виявляють любов до своїх дітей. Ворожі батьки — несприйняття дітей.
• ВИМОГЛИВІСТЬ. Це ступінь, до якого батьки намагаються контролювати поведінку. Консервативні батьки схильні встановлювати обмеження та вимагати беззастережного дотримання правил. Ліберальні батьки не встановлюють узагалі жодних правил.
