понеділок, 28 серпня 2017 р.
Інструктивно-методичні рекомендації «Про організацію освітньої роботи в дошкільних навчальних закладах у 2017/2018 навчальному році»
корисні писилання
Навчально-методичний посібник
«Розбудова миру, профілактика і вирішення конфлікту з використанням медіації:соціально-педагогічний аспект»(схвалено для використання Науково-методичною комісією з проблем виховання дітей та учнівської молоді МОН пр. № 3 від 04.10.2016).
http://www.la-strada.org.ua/ucp_mod_library_showcategory_65
Методичні рекомендації: «Небезпечні квести для дітей: профілактика залучення»(схвалені для використання в загальноосвітніх навчальних закладах Науково-методичною комісією з проблем виховання дітей та учнівської молоді Міністерства освіти і науки України (протокол № 3 від 16.06.2017).
www.facebook.com/lastradaukraine
На допомогу педагогічним працівникам, які працюють із дітьми групи «ризику», корисними будуть матеріали, розміщеними на Інформаційній онлайн-платформі «Центр знань», яка створена в рамках проекту Українського інституту соціальних досліджень ім. О. Яременка спільно із МБФ «СНІД Фонд Схід-Захід» за технічної підтримки Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ)
http://knowledge.org.ua/
субота, 19 серпня 2017 р.
Про деякі питання щодо організації виховної роботи у навчальних закладах у 2017/2018 навчальному році
Відповідно до Концепції реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» на період до 2029 року, яка схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 р. № 988-р, навчальний заклад має впроваджувати демократичну культуру через вироблення відповідних процедур для захисту прав дитини і формування демократичних цінностей: захищати права дитини, стати місцем, безпечним для дитини, і йдеться не лише про фізичну безпеку, а й про атмосферу довіри і взаємоповаги, де немає насильства та дискримінації.
1.За даними дослідження ЮНІСЕФ, проведеного в лютому 2017 року в усій Україні, 67 % дітей стикалися з випадками булінгу та 24% українських школярів піддавались булінгу. За наслідками війни та окупації територій маємо велику кількість внутрішньо переміщених сімей, а також дітей із посттравматичним синдромом. Сором’язливі та закриті до спілкування діти із сімей переселенців стають жертвами булінгу в 2 рази частіше за інших, тому що вони вимушені навчатись у малознайомих місцях, заводити друзів та інтегруватися заново у нове шкільне середовище, а тому потреба поширення взаємоповаги та позитивного ставлення один до одного серед дітей є дуже важливою.
З метою навчання дітей і підлітків життєвих навичок (психосоціальним компетентностям), які сприяють соціальній злагодженості, полегшенню адаптації до нових життєвих обставин, відновленню психологічної рівноваги, розбудові здорових стосунків Міністерство рекомендувало ( лист від 28.12.2016 № 1/9-981) використовувати в навчально-виховному процесі навчально-методичний посібник «Розбудова миру, профілактика і вирішення конфлікту з використанням медіації:соціально-педагогічний аспект» та спецкурс курсів підвищення фахової кваліфікації педагогічних працівників «Базові навички медіатора в навчальному закладі.Забезпечення участі жінок і дітей у вирішенні конфліктів та миробудуванні»(схвалено для використання Науково-методичною комісією з проблем виховання дітей та учнівської молоді МОН пр. № 3 від 04.10.2016).Електронна версія зазначених матеріалів знаходиться за посиланням:
http://www.la-strada.org.ua/ucp_mod_library_showcategory_65
За перше півріччя 2017 року Національна дитяча "гаряча" лінія прийняла 20 851 дзвінок від маленьких, юних та дорослих українців. Аналіз дзвінків свідчить, що переважна більшість дітей (26,5%) телефонують із питаннями щодо інформування про свої права, а також - що робити та куди звертатися, якщо дитячі права порушуються. Так само, топовими темами для дітей залишаються запити щодо психологічного здоров'я (самотність, страхи, тривога, невпевненість в собі та своїх діях тощо) - 24,7%; питання статевого виховання - 11,7%. Значно зросла кількість дзвінків (1 543 звернення) щодо насильства та жорстокого поводження з дітьми.
Аналіз дзвінків на «Національну «гарячу» лінію свідчить, що з браком уваги та контакту з близькими людьми стикаються різні діти: з різних за достатком і статусом родин, різного віку і статі і це дає підстави зробити висновок про те, що суспільство досі на знає прав дитини і не вміє реагувати на їх порушення.
Національна дитяча «гаряча лінія» - для дітей та про дітей. Це означає, що «гаряча лінія» приймає дзвінки від дітей та від дорослих, чиї запити стосуються дітей. Дитяча «гаряча лінія» функціонує за безкоштовним номером 0-800-500-225 (безкоштовний з мобільних та стаціонарних номерів телефонів по всій території України). А з 1 червня 2017 року Національна дитяча «гаряча лінія» відкрила короткий номер 116 111 (безкоштовний для абонентів КиївСтар та Лайфселл), що покращило доступ дітей до отримання консультацій. Даний номер телефону запроваджений у 26 європейських країнах як узгоджений номер допомоги дітям по телефону.
Лінія є абсолютно безкоштовною, анонімною та конфіденційною.
На Національній дитячій "гарячій лінії" консультують компетентні у дитячих питаннях психологи, юристи соціальні працівники та соціальні педагоги. Коло питань, з яких надаються консультації, досить широке і було сформовано на основі отримуваних запитів від абонентів. Основні теми, з яких консультують на Національній дитячій «гарячій лінії», - насильство над дітьми та жорстоке поводження з ними у сім’ї та з боку оточення, психологічні проблеми, негаразди у стосунках з дорослими та однолітками, майнові права дітей, питання встановлення опіки, а також булінг і безпека в Інтернеті.
Дитяча «гаряча лінія» працює по будням з 12 до 20 години та в суботу з 12 до 16 години.
Просимо поширити серед учасників навчально-виховного процесу інформацію та розмістити на сайтах навчальних закладів електронні банери Національної дитячої «гарячої» лінії:
Посилання для розміщення банеру: http://la-strada.org.ua/
http://la-strada.org.ua/ndgl_116111.gif"
2.Україна є країною походження, транзиту та призначення торгівлі чоловіками, жінками та дітьми. Зростає також проблема внутрішньої торгівлі людьми. За даними дослідження, проведеного на замовлення Представництва в Україні Міжнародної організації з міграцій, з 1991 року понад 160 000 українців постраждали від торгівлі людьми, що робить Україну однією з основних країн походження постраждалих від сучасного рабства в Європі.
Згідно інформації відділу ювенальної превенції Національної поліції в Україні за 6 місяців 2017 року 11 дітей постраждали від потрапляння в ситуацію торгівлі людьми (ст.149 ККУ), 40 дітей - від насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом ( ст.153 ККУ); постраждала 21 дитина, яка не досягла статевої зрілості, від статевих зносин із дорослими (ст.153 ККУ); вчинено 75 злочинів щодо розбещення неповнолітніх (ст.156 ККУ) та 2 малолітні дитини використовувались для заняття жебрацтвом ( ст.150-1ККУ) тощо.
Своєрідною відповіддю на нагальні потреби держави щодо запобігання та протидії торгівлі людьми як деструкції у розвитку суспільства, є впровадження варіативної програми виховної роботи з питань протидії торгівлі дітьми «Особиста гідність. Безпека життя. Громадянська позиція» для загальноосвітніх навчальних закладів, що є одним із завдань Державної соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2020 року (п. 2.7, 2.9) та планом заходів Міністерства освіти і науки України щодо запобігання торгівлі людьми до 2020 року (наказ № 405 від 8 квітня 2016).
З метою проведення ефективної і педагогічно-унормованої діяльності щодо профілактики та запобігання торгівлі людьми рекомендуємо у 2017/2018 навчальному році впроваджувати гуртки та факультативні заняття для учнів 7-10 класів, які схвалені для використання в загальноосвітніх навчальних закладах Науково-методичною комісією з проблем виховання дітей та учнівської молоді Міністерства освіти і науки України (протокол № 3 від 16.06.2017) та Вченою радою Інституту проблем виховання НАПН України (протокол № 6 від 29 травня 2017 р.)
Програма гуртків та факультативів «Особиста гідність. Безпека життя. Громадянська позиція» для учнів 7-10 класів розроблені на основі матеріалів зазначеної вище комплексної програми і є другим етапом у формуванні таких життєвих навичок, як спілкування, прийняття рішень, критичне мислення, управління емоціями, стресами та конфліктними ситуаціями, формування цінностей та набуття відповідних компетентностей.(Автор-упорядник: Петрочко Ж. В., д. п. наук, професор, заступник директора з науково-експериментальної роботи Інституту проблем виховання НАПН України).
Електронний ресурс зазначених матеріалів за посиланням:
http://mon.gov.ua/activity/education/pozashkilna-osvita/vyhovna-robota/protidiya-torgivli-lyudmi.html
При проведенні просвітницької роботи з питань запобігання торгівлі людьми доцільно використовувати посібник «Соціально-педагогічні основи захисту прав людини, протидії торгівлі людьми та експлуатації дітей», який включає курс за вибором/факультатив «Запобігання торгівлі людьми» для учнів 9-11(12) класів навчальних закладів, учнів професійно-технічних навчальних закладів та курс за вибором/факультатив «Знай та захищай свої права» для учнів 7-9 класів навчальних закладів.Матеріали схвалені для використання у загальноосвітніх навчальних закладах Науково-методичною комісією з проблем виховання дітей та учнівської молоді Міністерства освіти і науки України ( протокол № 3 від 4.10.2016 ). Матеріали можна знайти у вільному доступі на сайті ГО «Ла Страда-Україна» www.la-strada.org.ua, або на сторінці в Фейсбук www.facebook.com/lastradaukraine
3.Сучасні діти і підлітки значно випереджають своїх батьків в умінні користуватися комп’ютером, зокрема Інтернетом, і годинами спілкуються в соціальних мережах. Інтернет став невід’ємною частиною їхнього життя. Він може бути дуже корисним для загального розвитку, навчання, творчого самовираження і пошуку однодумців. Але він може бути й небезпечним: через малий життєвий досвід юні користувачі не завжди в змозі розпізнати ризики, які можуть трапитися їм у мережі.
Зосереджуємо увагу на загрозливій ситуації, яка почала поширюватися в Україні в дитячому середовищі з середини 2016 року. Йдеться насамперед про так звані «смертельні квести», які ширилися соціальною мережею «ВКонтакте». Варто розуміти, що поширення цих небезпечних квестів відображає проблеми, які є не лише в дітей, а й у суспільстві загалом, насамперед у ставленні дорослих до дітей. Нерозуміння, неувага до дитячого життя, брак часу, байдужість до проблем, які хвилюють дітей, зверхність або, навпаки, надмірний контроль та гіперопіка, накопичуючись, призводять до формування закритості дитини, відчуття в неї самотності та непотрібності, пошуку можливих виходів із складних життєвих ситуацій відповідно до її рішень та можливостей. Один з таких шляхів, відомий з давних часів, – втеча від реальності, який у наші часи спростився завдяки створенню віртуального світу, віртуальних друзів, віртуального спілкування та віртуального життя, в якому і смерть здається віртуальною.
З метою запобігання втягненню дітей у небезпечні квести, підвищенню рівня педагогічної майстерності та компетентності у роботі з дітьми та батьками, в розмовах на такі непрості теми, як цінність людського життя і суїцидальна поведінка, повага до себе та до інших, розуміння та вміння говорити про власні проблеми рекомендуємо скористатися методичними рекомендаціями: «Небезпечні квести для дітей: профілактика залучення»(схвалені для використання в загальноосвітніх навчальних закладах Науково-методичною комісією з проблем виховання дітей та учнівської молоді Міністерства освіти і науки України (протокол № 3 від 16.06.2017).Матеріали можна знайти у вільному доступі на сайті ГО «Ла Страда-Україна» www.la-strada.org.ua, або на сторінці в Фейсбук www.facebook.com/lastradaukraine
4.Особливої уваги педагогічних колективів та батьківської громадськості потребують питання профілактики девіантної поведінки, правопорушень та злочинності серед неповнолітніх. Не дивлячись на те, що за 6 місяців 2017 року підрозділами ювенальної превенції Національної поліції України зареєстровано зменшення на 4,6% кримінальних правопорушень у порівнянні із аналогічним періодом 2016 року,вчинених дітьми та за їх участю, статистика цих правопорушень невтішна. Зокрема, дітьми та за їх участю вчинено:1816 тяжких та особливо тяжких злочинів; 19 умисних вбивст, 8-згвалувань; 33- грабежі та 89 неповнолітніх притягнуті до відповідальності за незаконний обіг наркотиків тощо. Звертаємо увагу, що 60,8 % від загальної кількості кримінальних правопорушень, вчинених дітьми та за їх участю, складають крадіжки (2 248).Статистична інформація Національної поліції України додається (додаток2).
Аналіз правопорушень, вчинених неповнолітніми, свідчить, що основними причинами протиправних дій є недостатній життєвий досвід, схильність до наслідування дорослих, не завжди позитивний вплив на дітей оточуючого середовища, намагання звільнитися від опіки з боку батьків, віра в безкарність, недостатній рівень самокритичного ставлення до власних вчинків, хибна оцінка складних життєвих ситуацій тощо.
Враховуючи зазначене вище, Міністерство рекомендуєвпроваджувати в загальноосвітніх навчальних закладахфакультативні курси, які орієнтовані напідсилення психологічної складової у вихованні дітей та учнівської молоді.
Для організаційно-методичного забезпечення викладання факультативних курсів працівниками психологічної службиМіністерство надсилало (лист від 06.06.2013 № 1/9-413) переліки програм факультативних курсів, курсів за вибором та спецкурсів для застосування в роботі працівників психологічної служби, рекомендованих для використання в початковій школі та електронні переліки програм факультативних курсів для застосування в роботі працівників психологічної служби, які схвалені для використання у загальноосвітніх навчальних закладах науково-методичною комісією з проблем виховання дітей та учнівської молоді Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки України (лист ІІТЗО № 14.1/12-Г-165 від 15.05.2013 р.). Зміст програм представлений у варіантах з кількістю 17, 35, 52 та 70 годин, які реалізуються за рахунок годин варіативної складової навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів.
Зазначений перелік програм розміщений на сайтах: www.mon.gov.ua, www.psyua.com.ua
На допомогу педагогічним працівникам, які працюють із дітьми групи «ризику», корисними будуть матеріали, розміщеними на Інформаційній онлайн-платформі «Центр знань», яка створена в рамках проекту Українського інституту соціальних досліджень ім. О. Яременка спільно із МБФ «СНІД Фонд Схід-Захід» за технічної підтримки Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) http://knowledge.org.ua/
5.Державною установою «Український моніторинговий та медичний центр з наркотиків та алкоголю» Міністерства охорони здоров’я України підготовлено Національний звіт щодо наркотичної ситуації в Україні, в якому зазначається, що загальна кількість підлітків груп ризику, з урахуванням оновлених даних за 2015 р., оцінюється у 129 000 осіб віком від 10 до 19 років включно. Діти все більше потрапляють до груп ризику інфікування ВІЛ/СНІДом, і зусилля, що робляться з їх захисту, все ще не достатні.
У зв’язку із зазначеним вище рекомендуємо продовжувати розроблення сучасних інформаційно-освітніх програм первинної профілактики залежностей та шкідливих звичок, включаючи заходи щодо залучення дітей та молоді до спорту, творчості, мистецтва, інших громадських заходів із пропаганди здорового способу життя та забезпечити подальше впровадження інформаційно-освітньої протиалкогольної програми «Сімейна розмова» для учнів 7-8 класів загальноосвітніх навчальних закладів.
Про те, як вчителям і батькам цікаво й зрозуміло донести підліткам інформацію про здоровий спосіб життя і безпечну поведінку – на порталі профілактичної освіти www.autta.org.ua
Міністерство скеровує увагу та надсилає перелік важливих пам’ятних та ювілейних дат та міжнародних пам’ятних та ювілейних дат з проханням передбачити заходи у планах роботи навчальних закладів у 2017/2018 навчальному році ( додаток 3).
Додаток 2 до листа Міністерства освіти і науки України
СТАН ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДРОЗДІЛІВ ЮВЕНАЛЬНОЇ ПРЕВЕНЦІЇ
ЗА 6 МІСЯЦІВ 2017 РОКУ
ЗАРЕЄСТРОВАНО КРИМ.ПРАВОПОРУШЕНЬ, ВЧИНЕНИХ ДІТЬМИ ТА ЗА ЇХ УЧАСТЮ
2016 2017 Динаміка, %
тяжких та особливо тяжких 1820 1816 -0,3
умисне вбивство (ст. 115 ККУ) 24 19 -20,9
умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 ККУ) 35 29 -17,2
зґвалтування (ст. 152 ККУ) 6 8 33,3
грабіж (ст. 186 ККУ) 334 333 -0,3
розбій (ст.187 ККУ) 99 83 -16,2
шахрайство (ст. 190 ККУ) 138 122 -11,6
вимагання (ст.189 ККУ) 2 8 300
крадіжка (ст. 185 ККУ) 2354 2248 -4,6
Складають 60,8 % від загальної кількості
хуліганство (ст. 296 ККУ) 63 70 11,1
незаконний обіг наркотиків (ст. 307-309 ККУ) 77 89 15,5
Всього: 3867 3692 -4,6
ВИЯВЛЕНО Н/Л, ЯКІ ВЧИНИЛИ КРИМІНАЛЬНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ
у стані алкогольного сп’яніння 124 93 -25
які раніше вчиняли злочини 507 411 -19
у т.ч. у яких судимість не знята і не погашена 221 168 -24
учнів шкіл, ліцеїв 1157 1010 -12,8
учнів ПТУ 740 598 -19,2
працездатні, які не працюють і не навчаються 562 592 5,3
Всього: 2803 2534 -9,6
СКОЄНО ЗЛОЧИНІВ СТОСОВНО ДІТЕЙ
насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (ст. 153 ККУ) 31 40 29
статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості (ст. 155 ККУ) 27 21 -22,3
розбещення неповнолітніх (ст. 156 ККУ) 103 75 -27,2
втягнення у злочинну діяльність (ст. 304 ККУ) 191 150 -21,5
використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом (ст. 150-1 ККУ) 0 2 100
схиляння до вживання наркотичних засобів
(ст. 315 ККУ) 1 5 400
Всього: 3780 2886 -23,7
ПОТЕРПІЛО ДІТЕЙ ВІД КРИМ.ПРАВОПОРУШЕНЬ
тяжких та особливо тяжких 985 892 -9,5
умисне убивство (ст. 115-118 ККУ) 69 59 -14,5
зґвалтування (ст. 152 ККУ) 51 54 5,8
тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 ККУ) 27 9 -66,7
розбій (ст. 187 ККУ) 64 62 -3,2
грабіж (ст. 186 ККУ) 291 240 -17,6
торгівля людьми (ст. 149 ККУ) 1 11 1000
Всього: 4046 3118 -23
114
Додаток 3 до листа Міністерства освіти і науки України від ________ 2017 №
Важливі пам’ятні та ювілейні дати
2017-2018 навчального року
Всеукраїнські пам’ятні та ювілейні дати:
8 вересня − 120 років з дня народження Івана Борковського (1897-1976), археолога;
17 вересня – День батька (третя неділя вересня);
22 вересня − День партизанської слави;
25 вересня − 85 років з дня народження Анатолія Солов’яненка (1932-1999), співака, громадського діяча, Героя України, народного артиста України.
14 жовтня − День захисника України;
14 жовтня − День українського козацтва;
16 жовтня − 110 років з дня народження Петра Григоренка (1907-1987), генерал-майора, правозахисника, політв’язня радянського режиму, члена Української гельсінської групи;
16 жовтня − 100 років з часу проведення Всеукраїнського з’їзду вільного козацтва в Чигирині;
21 жовтня − 70 років з дня проведення радянськими карально-репресивними органами операції «Захід» − масової депортації населення Західної України до Сибіру;
24 жовтня − 150 років з дня народження Миколи Біляшівського (1867-1926), етнографа, археолога, музейника, громадського діяча;
28 жовтня − День визволення України від фашистських загарбників.
4 листопада − 130 років з дня народження Олександра Неприцького-Грановського (1887-1976), зоолога, ентомолога;
7 листопада − 160 років з дня народження Дмитра Багалія (1857-1932), історика і громадського діяча;
8 листопада − 130 років з дня народження Дмитра Вітовського (1887-1919), державного і військового діяча, першого головнокомандувача Української Галицької Армії;
9 листопада − День української писемності та мови;
14 листопада − 140 років з дня народження Дмитра Антоновича (1877-1945), історика, мистецтвознавця, громадського діяча;
20 листопада − 300 років з дня народження Григорія (Георгія) Кониського (1717-1795), філософа, письменника, церковного діяча;
20 листопада − 100 років з дня проголошення Української Народної Республіки III Універсалом Української Центральної Ради;
25 листопада − День пам’яті жертв голодоморів;
25 листопада − 100 років з дня народження Михайла Івасюка (1917-1995), письменника, літературознавця, фольклориста, педагога, громадського діяча.
3 грудня − 140 років з дня народження Степана Рудницького (1877-1937), вченого, основоположника української географічної науки;
6 грудня − День Збройних Сил України;
9 грудня − 100 років з часу проведення першого Курултаю кримськотатарського народу;
13 грудня − 140 років з дня народження Миколи Леонтовича (1877-1921), композитора, збирача музичного фольклору;
14 грудня − День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС;
17 грудня − 140 років з дня народження Данила Щербаківського (1877-1927), етнографа, археолога, музейного діяча;
17 грудня − 100 років з початку збройного опору Української Народної Республіки проти російської агресії;
18 грудня − 125 років з дня народження Миколи Куліша (1892-1937), письменника, драматурга;
24 грудня − 80 років з дня народження В’ячеслава Чорновола (1937-1999), державного, громадського, політичного діяча, журналіста, народного депутата України першого-третього скликань, одного з лідерів українського правозахисного руху, багаторічного лідера Народного Руху України, Героя України;
31 грудня − 125 років з дня народження Михайла Семенка (1892-1937), поета;
6 січня − 120 років від дня народження Володимира Миколайовича Сосюри (1898-1986), українського поета, лірика;
8 січня −80 років від дня народження Василя Семеновича Стуса (1938–1985), українського поета, перекладача, правозахисника;
22 січня − День Соборності України;
29 січня−День пам’яті Героїв Крут;
15 лютого − День вшанування учасників бойових дій на території інших держав;
20 лютого− День Героїв Небесної Сотні;
20 лютого −130 років від дня народження Василя Олександровича Барвінського (1888–1963), українського композитора, піаніста, музикознавця, педагога;
9 березня−День народження Тараса Шевченка (1814–1861), українського поета, письменника, художника, громадського та політичного діяча ;
13 березня − 130 років від дня народження Антона Семеновича Макаренка (1888–1939), українського та російського письменника, педагога;
17 березня −створено Українську Центральну Раду (1917);
3 квітня – 100 років від дня народження Олеся Гончара (1918-1995), українського письменника, класика письменницької публіцистики;
14 квітня – 130 років від дня народження Леоніда Арсенійовича Булаховського (1888–1961), українського мовознавця, педагога;
18 квітня− День пам’яток історії та культури;
29 квітня− День пам’яті всіх жертв застосування хімічної зброї;
8-9 травня − Дні пам’яті та примирення, присвячені пам’яті жертв Другої світової війни;
9 травня− День Перемоги;
13 травня – День матері (друга неділя травня);
18 травня− День скорботи і пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу;
20 травня− День пам’яті жертв політичних репресій, День пам’яті померлих від СНІДу;
22 червня − День Скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні;
25 червня − День молоді;
28 червня − День Конституції України;
7 липня − 30 років із дня заснування (1988) Української Гельсінської Спілки;
28 липня − День хрещення Київської Русі – України;
23 серпня − День Державного Прапора України;
24 серпня − День незалежності України.
Також:
500 років з початку Реформації;
180 років з часу виходу першого західноукраїнського альманаху «Русалка Дністровая», підготовленого діячами літературного гуртка «Руська трійця» (1837);
75 років з початку формування Української повстанської армії (1942);
50 років з часу заснування Світового Конгресу Українців (1967).
Міжнародніпам’ятні та ювілейні дати:
8 вересня− Міжнародний день грамотності;
21 вересня− Міжнародний день миру;
1 жовтня − Міжнародний день людей похилого віку та День ветерана;
5 жовтня − Всесвітній день учителя;
5 листопада – Всесвітній день чоловіків (перша субота листопада);
16 листопада − Міжнародний день толерантності;
17 листопада − Міжнародний день студента;
20 листопада − Всесвітній день дитини;
1 грудня− Всесвітній день боротьби зі СНІДом;
9 грудня − Міжнародний день пам’яті жертв геноциду, вшановування їх гідності і запобігання цьому злочину;
10 грудня − День захисту прав людини;
1 січня – Всесвітній день миру;
27 січня−Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту;
21 лютого −Міжнародий день рідної мови;
22 лютого−Міжнародний день підтримки жертв злочинів;
1 березня − День «Ноль дискримінації»;
8 березня − Міжнародний жіночий день;
20 березня − Міжнародний день щастя;
21 березня − Міжнародний день боротьби за ліквідацію расової дискримінації;
24 березня −Всесвітній день боротьби проти туберкульозу;
25 березня − Міжнародний день пам’яті жертв рабства та трансатлантиної работоргівлі;
6 квітня − Міжнародний день спорта на благо миру та розвитку;
7квітня − Всесвітній день здоров’я;
11 квітня − Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів;
18 квітня −Міжнародний день пам’ятників і історичних місць;
26 квітня−Міжнародний день пам’яті Чорнобиля, Міжнародний день пам’яті жертв радіаційних аварій і катастроф (Міжнародний день пам’яті про чорнобильську катастрофу);
1 травня − День міжнародної солідарності трудящих;
9 травня − День Європи в країнах Європейського Союзу;
15 травня − Міжнародний день сім’ї;
24 травня − День слов’янської писемності і культури;
31 травня − Всесвітній день боротьби з тютюнопалінням;
1 червня − Всесвітній день батьків;
1 червня − Міжнародний день захисту дітей;
4 червня − Міжнародний день дітей — жертв агресії;
5 червня − Всесвітній день навколишнього середовища;
12 червня − Всесвітній день боротьби з дитячою працею;
26 червня − Міжнародний день боротьби зі зловживанням наркотичними засобами та їх незаконним обігом;
30 липня − Всесвітній день боротьби з торгівлею людьми;
12 серпня − Міжнародний день молоді.
Психолого-педагогічний супровід освітнього процесу в дошкільному навчальному закладі.
Метою діяльності працівників психологічної служби дошкільного навчального закладу є створення умов для розвитку дитини відповідно до вікових норм та їхніх індивідуальних особливостей. У дошкільному навчальному закладі практичний психолог спрямовує свою діяльність на попередження виникнення проблем розвитку дитини (порушення емоційно-вольової сфери, проблем взаємовідносин з однолітками, педагогічними працівниками, батьками; допомогу (сприяння) дитині у вирішенні актуальних завдань її розвитку, навчання, соціалізації; психологічне забезпечення освітніх програм; допомогу педагогам, батькам у створенні необхідних умов для гармонійного розвитку дитини; формування психологічної культури учнів, батьків, педагогів.
Діяльність практичного психолога дошкільного закладу передбачає не лише використання різноманітних методів діагностичної, корекційно-розвивальної роботи з дітьми, але виступає як комплексна технологія, особлива культура підтримки і допомоги дитині у вирішенні завдань розвитку, навчання, виховання, соціалізації.
Психолого-педагогічний супровід освітнього процесу в дошкільному навчальному закладі може здійснюватись у співпраці з усіма суб’єктами навчально-виховного процесу: дітьми, батьками, педагогами та, у разі необхідності, суміжними спеціалістами (дефектологами, медиками тощо).
Психологічний супровід розвитку дитини у дошкільному навчальному закладі – це система професійної діяльності психолога, спрямована на створення соціально-психологічних умов для збереження і зміцнення здоров’я, успішного навчання і психологічного розвитку дитини в ситуаціях взаємодії з однолітками і дорослими в дошкільному навчальному закладі. Педагоги і батьки – активні учасники цього процесу. Вихователь використовує рекомендації психолога, здійснює педагогічний супровід розвитку дитини, а батьки підтримують дитину, забезпечуючи їй емоційний комфорт, захист, любов і тепло.
Професійність і ефективність психологічного супроводу дитини залежить від організації роботи дошкільного закладу, використання інноваційних технологій, створення чіткої організації роботи психологічної служби в дошкільному закладі, відпрацювання моделі супроводу дитини у співпраці практичного психолога, вихователів і батьків.
Психологічною передумовою створення цілісної системи супроводу є довірливі, проникнуті взаємоповагою й взаєморозумінням відносини між адміністрацією, вихователями, батьками, вихованцями і практичним психологом.
Етапи залучення вихователів і батьків до системи психологічного супроводу повинні здійснюватися поступово:
1) руйнування усталених поглядів;
2) набуття необхідної психолого-педагогічної компетентності;
3) опанування системою супроводу, усвідомлення своєї ролі в ній та практична реалізація заходів.
За М. Р. Бітяновою в основі психологічного супроводу освітнього процесу лежить єдність чотирьох функцій:
1) діагностика сутності виникаючої проблеми;
2) інформація про сутність проблеми і шляхи її вирішення;
3) консультування на етапі прийняття рішення і вироблення плану подолання проблеми;
4) первинна допомога на етапі реалізації плану подолання проблеми.
Діяльність практичного психолога в рамках психологічного супроводу потребує:
- здійснення спільно з педагогами аналізу освітнього середовища з погляду тих можливостей, які воно пред’являє до психологічних можливостей і рівня розвитку дитини;
- визначення психологічних критеріїв ефективного навчання і розвитку дошкільників;
- розроблення і реалізації заходів, які сприяють успішному розвиткові дітей.
Основними напрямами діяльності практичного психолога дошкільного навчального закладу, які забезпечують вирішення завдань психологічного супроводу розвитку дитини, є діагностична, просвітницька, консультативна та
корекційно-розвивальна діяльність.
Першим кроком у реалізації поставлених перед психологічною службою дошкільного навчального закладу завдань є психологічна діагностика, яка має на меті зібрати необхідні дані про розвиток дитини для того, щоб спланувати подальшу роботу з дитиною, педагогами, батьками.
Психологічна діагностика у дошкільному навчальному закладі
У плануванні та здійсненні цього напряму роботи практичний психолог дошкільного навчального закладу керується Положенням про психологічну службу системи освіти України, Положенням про експертизу психологічного та соціологічного інструментарію, що застосовується в навчальних закладах. Психологічна діагностика дитини здійснюється за згодою батьків чи осіб, що їх замінюють, за такими напрямами:
- вивчення адаптації під час адаптації до дошкільного закладу;
- вивчення рівня розвитку пізнавальної сфери;
- вивчення особистості та емоційно-вольової сфери;
- вивчення комунікативної сфери;
- вивчення стилів сімейного виховання;
- вивчення інтересів, нахилів, здібностей;
- вивчення емоційних станів.
Обираючи методику дослідження, практичний психолог дошкільного навчального закладу обов’язково повинен звертати увагу на її відповідність віку дитини та меті діагностичного обстеження. Важливою умовою проведення діагностичного обстеження є емоційний стан дитини під час діагностики та створення доброзичливої атмосфери, налагодження контакту психолога з дитиною.
За результатами психодіагностичних досліджень практичний психолог зобов’язаний вести відповідну документацію і статистичну звітність: протоколи діагностичних досліджень, аналітичні довідки, індивідуальні картки психологічного супроводу дитини.
Корекційно-розвивальна робота психолога дошкільного навчального закладу здійснюється з метою відновлення цілісності особистості, балансу психодинамічних сил, гармонізації внутрішнього світу та модифікацію поведінки дитини засобами збагачення і зміни соціального середовища або навчання нових форм поведінки.
Розвивальна і корекційна робота мають розгортатися як процес впливу на особистість дитини в цілому відповідно до таких принципів:
єдність діагностики і корекції. Цей принцип реалізується у трьох аспектах. По-перше, корекційній роботі передує діагностика, по-друге, в процесі корекції йде уточнення діагнозу, по-третє, корекційна робота потребує постійної оцінки її ефективності, критерієм якої є ті зміни, які відбуваються у психіці дитини;
діяльнісний принцип. Головним засобом корекційно-розвивального впливу є організація активної діяльності дитини у співпраці з дорослим;
психокорекція проводиться у зоні найближчого розвитку, оскільки робота з дитиною за межами цієї зони (за Л. С. Виготським) не матиме корекційного ефекту;
спрямованість корекційної роботи "згори до низу", тобто, на створення оптимальних умов для розвитку вищих психічних функцій, за рахунок яких будуть компенсовані недоліки елементарних психічних процесів. Наприклад, для подолання вад механічної пам'яті, необхідно розвивати мовлення, мислення, логічну пам'ять; для корекції недоліків уваги практичний психолог удосконалює регулюючу функцію мовлення дитини, самоконтроль;
принцип нормативності, зміст якого полягає в орієнтації на еталон розвитку на певному віковому етапі. Тобто, в результаті корекції дитина має досягти такого рівня розвитку, який відповідає її віку.
врахування в корекційній практиці системності розвитку. Усі особистісні якості, психічні функції тісно взаємопов'язані між собою. Тому недоліки однієї з них призводять до недостатності інших. Корекція має бути спрямована на усунення причини відхилень у розвитку;
принцип "заміщуючого онтогенезу". Корекційна робота має починатись від тієї "точки", після якої почалось відхилення від ідеальної програми розвитку;
дуже важливо, щоб корекція розвитку носила випереджаючий характер, була спрямована не на тренування й удосконалення того, що вже досягнуто дитиною, а на активне формування того, що планується досягнути у найближчій перспективі відповідно до законів вікового розвитку і становлення індивідуальності;
принцип наступності. Кожне корекційно-розвивальне заняття має вміщувати завдання для самостійного виконання, які на попередньому виконувались з допомогою практичного психолога. Якщо на попередньому занятті дитина не впоралась з певним завданням, на наступному пропонується його спрощений варіант;
урахування індивідуально-психологічних особливостей дитини, її інтересів, здібностей, якостей характеру, соціальної ситуації розвитку тощо.
Дитина обов'язково має одержувати задоволення від корекційно-розвивальних занять. Це забезпечується завдяки тому, що практичний психолог має використовувати цікаві для дитини види завдань; створювати такі умови, за яких дитина досягає успіху, отримує задоволення від подолання труднощів; виявляти емпатію, приймати дитину такою, яка вона є, не оцінюючи її.
Механізми корекційного впливу залежать від причин, що зумовили відхилення у психічному розвитку дитини.
Якщо недостатня сформованість окремої психічної функції зумовлена локальним пошкодженням кори головного мозку, то для відновлення цієї функції необхідно "обійти ушкоджену ділянку", сформувати необхідні операції іншим шляхом, з опорою на збережені психічні процеси.
Іншою причиною наявності вад психіки може бути відсутність необхідних соціальних умов її розвитку або неврахування індивідуальних особливостей дитини. За сприятливих умов психічні процеси формуються у дитини спонтанно, завдяки наслідуванню дорослих і узагальненню досвіду. Через інертність нервових процесів, або порушення динаміки їхнього перебігу (переважання збудження чи гальмування), або через відсутність сприятливих умов психічні функції формуються неправильно, поверхово. У цьому випадку, щоб відновити ушкоджену функцію, необхідно провести дитину через весь процес її формування.
Практичний психолог дошкільного навчального закладу у своїй роботі може застосовувати різні методи та техніки корекції. Рекомендуємо використовувати ігротерапію, різні напрями арттерапії, психогімнастику, дидактичні та рухливі ігри тощо.
Розробляючи корекційну програму, слід відрізняти труднощі, що виникають у дитини через порушення та відхилення у розвитку від проблем, пов'язаних з надмірними вимогами з боку батьків або педагогів до дітей без врахування психологічних особливостей віку, можливих індивідуальних варіантів проживання цього віку тією чи іншою дитиною.
На основі психологічного діагнозу складається корекційної-розвивальна програма, яка містить мету, напрями корекції, психологічні механізми допомоги, у ній також зазначається кількість занять, їхня частота та тривалість одного заняття, перераховуються методи та прийоми, які будуть використовуватися, визначається форма занять.
Корекційно-розвивальні заняття можуть проводитись в індивідуальній або груповій формі. Вибір форми занять залежить від мети. Так, наприклад, якщо об'єктом корекційного впливу виступають навички спілкування з однолітками, то більш ефективною, очевидно, буде групова форма. А корекцію вад пізнавальних процесів зручно проводити індивідуально. Крім того, при певних медичних та психологічних діагнозах (аутизм, грубе порушення поведінки тощо) існують протипоказання до групової форми занять. Кількість учнів у корекційній групі не повинна перевищувати п'ять чоловік. Тільки за такої умови практичний психолог може виразно усвідомлювати все, що відбувається у психіці кожної дитини.
У корекційно-розвивальній роботі практичного психолога можна умовно виділити кілька взаємопов’язаних етапів:
I. Діагностичний, що містить такі види діяльності:
вивчення запиту;
первинне формулювання психологічної проблеми;
висування гіпотез стосовно причини психологічної проблеми;
комплексна психологічна діагностика особистості;
визначення чинників, які пов’язані з указаною проблемою або зумовлюють її появу;
формулювання психологічного діагнозу з обов’язковим визначенням прогнозу подальшого розвитку особистості;
розроблення корекційної-розвивальної програми.
II. Установчий, передбачає такі важливі моменти діяльності психолога:
створення сприятливого психологічного клімату
формування довіри дитини до психолога та позитивного ставлення до методів корекційного впливу.
створення активної настанови дитини на діяльність під час корекційно-розвивальних занять;
формування мотивів дитини.
III. Корекційний (виконання корекційно-розвивальної програми):
проведення занять із дітьми відповідно до корекційної-розвивальної програми;
контроль за динамікою корекційно-розвивальної роботи;
надання батькам зворотнього зв’язку про хід корекційної роботи;
оцінка ефективності корекції.
оцінка результативності корекційної-розвивальної програми з огляду досягнення запланованої мети;
складання рекомендацій щодо виховання й навчання дітей, спрямованих на закріплення позитивних результатів корекційної роботи.
Інформація щодо корекційно-розвивальної роботи (програма, відвідування занять, результати та особливості поведінки дитини на заняттях) фіксуються в журналі корекційно-розвивальної роботи.
Практичний психолог, здійснюючи корекційну роботу з дитиною, домагається певних змін у поведінці дитини в умовах особистісного спілкування. Проте, чи будуть ці зміни актуалізовані в реальному житті дитини, залежить як від самої дитини так і від того, наскільки оточення (батьки, вихователі) готові помітити, підтримати і прийняти ті позитивні зрушення, які поступово з'являються у поведінці дитини.
Просвітницька робота. Важливим напрямом роботи практичного психолога дошкільного навчального закладу є психологічна просвіта педагогів, батьків. Для реалізації даного напряму діяльності рекомендуємо використовувати різноманітні форми роботи: засідання психолого-педагогічного клубу, випуск психологічної газети закладу, виступи на педрадах, батьківських зборах, "круглих столах", психолого-педагогічних консиліумах, лекціях з проблем виховання дітей дошкільного віку тощо.
Зміст просвітницької роботи практичного психолога у дошкільному закладі освіти великою мірою визначається віком дітей. Адже для кожного віку мають місце свої характерні особливості та проблеми психічного розвитку, які вимагають уваги з метою попередження їх загострення. Так, практичний психолог дошкільного навчального закладу, здійснюючи просвітницьку роботу з вихователями та батьками, обов’язково має акцентувати їхню увагу на важливості урахування психологічних новоутворень дошкільного віку та їх вплив на подальший розвиток дитини.
Орієнтовна тематика:
1. Вікові особливості дошкільника;
2. Психологічні основи забезпечення гармонійного розвитку дітей;
3. Особливості адаптації дітей до дошкільного закладу;
3. Підготовка дитини до навчання у школі;
4. Психологічні основи спілкування з батьками.
Консультування (індивідуальне, групове), здійснюється, як правило, за заявленими проблемами як з педагогами, так і з батьками. Під психологічним консультуванням зазвичай розуміється сукупність процедур, направлених на допомогу людині у вирішенні проблем і ухваленні рішень щодо професійної кар’єри, браку, сім’ї, вдосконалення особистості і міжособистісних відносин.
Можна виділити основні положення в підході до консультування:
1) консультування допомагає людині вибирати і діяти за власним розсудом;
2) консультування допомагає навчатися новій поведінці;
3) консультування сприяє розвитку особи;
4) у консультуванні акцентується відповідальність клієнта, тобто признається, що незалежний, відповідальний індивід здатний у відповідних обставинах ухвалювати самостійні рішення, а консультант створює умови, які заохочують вольову поведінку клієнта.
Індивідуальні консультації – це вид психологічної допомоги, направлений на вирішення різного роду психологічних проблем. Основним засобом дії є бесіда, в ході якої психолог допомагає клієнту зрозуміти дійсні причини проблем, а також сформувати успішні стратегії подальшої поведінки.
На сімейних консультаціях проблеми розглядаються як результат порушення взаємодії членів сім'ї, тому на них клієнт розглядається не тільки як окрема особа, але і як частина своєї сімейної системи.
Консультації практичного психолога дошкільного навчального закладу з питань виховання дітей мають на меті допомогти батькам краще зрозуміти причини особливостей поведінки власної дитини, знайти з нею спільну мову, зрозуміти її потреби і вирішити конфліктні ситуації, навчитися підтримувати дитину у важких життєвих ситуаціях.
Поряд з основними напрямами діяльності практичний психолог у дошкільному навчальному закладі має володіти такими напрямами роботи як прогностика, реабілітація та профілактика.
Реабілітація – надання психолого-педагогічної допомоги вихованцям, які перебувають у кризовій ситуації (постраждали від соціальних, техногенних, природних катастроф, перенесли тяжкі хвороби, стреси, переселення, зазнали насильства тощо), з метою адаптації до умов навчання і життєдіяльності.
Прогностика – розроблення і застосування моделей поведінки групи та особистості у різних умовах, проектування змісту і напрямів індивідуального розвитку вихованців, визначення тенденцій розвитку груп та міжгрупових відносин.
Профілактика – це один з напрямів діяльності, що дозволяє своєчасно попередити відхилення у психофізичному розвитку та становленні особистості, міжособистісних стосунках, запобігти конфліктним ситуаціям у навчально-виховному процесі. Особливість профілактичної діяльності працівника психологічної служби з дітьми дошкільного віку полягає в опосередкованості впливу на дитину через батьків і вихователів.
Практичний психолог на рівні свого професіоналізму повинен бути озброєний знанням "що робити?" (специфіка професійних завдань), "яким чином?" (рівень технологічної оснащеності фахівця, форми організації роботи, рефлексія результатів процесу здійснення супроводу), "на яких підставах?" (система базових уявлень) і "заради чого?" (система початкових професійних цінностей і цілей). Це передбачає, що практичний психолог дошкільного закладу не тільки повинен володіти методиками діагностики, консультування, корекції, але й мати здатність до системного аналізу проблемних ситуацій, програмування і планування діяльності, спрямованої на їх вирішення, організації в цих цілях учасників освітнього процесу (дитина, однолітки, батьки, педагоги, адміністрація).
Література
1. Венгер А.Л. Психологическое консультирование и диагностика : практическое руководство / А. Л. Венгер. Часть 1. – М. : Генезис, 2001. – 160 с.
2. Єсіп, О. Психологічна служба в ДНЗ : семінар-тренінг для практичних психологів і методистів / О. Єсіп // Психолог. Шкільний світ. – 2008. – № 22/24. – С. 16-19.
3. Кандиба, Т. Адаптація дошкільників до умов ДНЗ : корекційно-розвивальне заняття / Т. Кандиба // Психолог. Шкільний світ. – 2008. – № 22/24. – С. 20-21.
4. Карабаєва, І. І. Наука – практиці: інтерактивні методи в роботі практичного психолога / І. І. Карабаєва // Обдарована дитина. – 2010. – № 3. – С. 28-38.
5. Колесіна Т. Діагностика і корекція психічного розвитку дітей / Тетяна Колесіна // Початкова школа. – 2000. – № 5. – С. 30–3 ; № 6. – С. 40–43. – (Превентивне виховання).
6. Кузікова С. Б. Теорія і практика вікової психокорекції : навч. посібник / С. Б. Кузікова. – Суми : ВТД "Університетська книга", 2006. – 384 с.
7. Лахтадир О. М. Робота психолога ДНЗ з дітьми раннього та молодшого дошкільного віку / О. М. Лахтадир // Психологічна газета. – 2010. – № 8. – С. 11-20.
8. Мартинюк Н. Пізнай свою природу – і ти пізнаєш істину : тренінгове заняття для вихователів дитячого садка / Н. Мартинюк // Психолог. Шкільний світ. – 2009. – № 42/43. – С. 30-31.
9. Обухівська А. Сучасна діяльність психолого-медико-педагогічних консультацій / А. Обухівська, В. Луценко // Дошкільне виховання. – 2010. – № 6. – С. 13-20.
10. Развитие общения дошкольников со сверстниками / под ред. А. Г. Рузской. – М. : Педагогика, 1989. – 216 с.
11. Развитие познавательных способностей в процессе дошкольного воспитания / под ред. Л. А. Венгера. – М., 1986. – 224 с.
12. Реан А.А. Психология адаптации личности. Анализ. Теория. Практика / А. А. Реан, А. Р. Кудашев, А. А. Баранов. – СПб. : прайм-ЕВРО-ЗНАК, 2006. – 479 с.
13. Слободчиков В. И. Антропологический поход к решению проблемы психологического здоров’я детей / В. И. Слободчиков, А. В. Шувалов // Вопросы психологии. – 2001. – № 4. – С. 91-105.
Підписатися на:
Дописи (Atom)