тренінг на тему "Розвиток життєстійкості/стресостійкості у дітей в освітніх навчальних закладах"

24 жовтня 2018р в ТОКІППО проведено тренінг для практичних психологів ЗДО та НВК «Розвиток життєстійкості/стресостійкості у дітей в освітніх навчальних закладах». Метою заходу - ознайомити практичних психологів закладів дошкільної освіти з теоретичними підходами до зміцнення «резилієнс» (життєстійкості/стресостійкості) у дітей; опрацювання алгоритму відновлення психологічного стану; навчити практичних психологів управляти психоемоційним станом у стресових ситуаціях, усвідомити власне емоційне поле, з’ясувати методи врегулювання емоцій; формування позитивної світоглядної позиції особистості. Завдання які поставили тренери перед учасниками: 1. Формувати вміння самоаналізу, контролю над негативними емоційними проявами. 2. Створювати умови для опрацювання учасниками тренінгу власних проблемних зон і способів переживання повсякденних проблем. 3. Створювати умови для оволодіння методами релаксації, спрямованими на зниження страху і стану підвищеної тривожності в емоційно травмуючих ситуаціях. 4. Створити механізми конструктивної трансформації негативних імпульсів. В ході тренінгу провели мозковий штурм «Що для мене стрес?». Учасники тренінгу ознайомились з теоретичними підходами до зміцнення «резилієнс» (життєстійкості/стресостійкості) у дітей, з факторами розвитку життєстійкості/стресостійкості у дітей, складниками психологічної життєстійкості/стресостійкості у дітей. За допомогою методики «Людина під дощем» зробили діагностику травматичного стресу. А тілесно-орієнтованим підходом до подолання психотравм «Сонячне зернятко» вчилися конструктивно трансформувати негативні емоції у позитивні. Тренери заходу: Коростіль М.П., методист інституту, Говорушко Л.М., практичний психолог ЗДО №1 м. Чорткова

Допомога дитині дошкільного віку з розладами спектру аутизму

У методичних рекомендаціях викладені теоретичні матеріали, методи і прийоми, якими керуються психологи, наведені ігри та вправи на розвиток пам’яті, уваги, мислення, уяви, творчих здібностей, сприйняття, відчуття, мови, загальної та дрібної моторики; ігри та вправи для зняття м’язового та емоційного напруження. Методичні рекомендації містять матеріал системного підходу супроводу дітей з аутичними проявами, а також розроблені автором корекційно- розвивальні заняття для індивідуальної роботи з дітьми середнього дошкільного віку, що були ним апробовані. Методичні рекомендації можуть бути застосовані практичними психологами, педагогами дошкільних навчальних закладів для здійснення психологічного супроводу дітей з особливими освітніми потребами https://drive.google.com/file/d/1GU-9Luk-f3cqisg3J-ONjajTDUq8Icba/view

Психолого-педагогічний супровід дітей з вадами зору

У методичному посібнику вміщено матеріали досвіду роботи практичного психолога спеціального дошкільного навчального закладу № 46 Кіровоградської міськради Кваші Т.А. з проблеми застосування казкотерапії у роботі з дітьми, які мають порушення зору (розробки тренінгових занять, матеріали консультацій, конспекти батьківських зборів, діагностичний інструментарій для всіх учасників виховного процесу, та, зокрема, авторські казки Кваші Т.І. та її вихованців. Посібник адресовано завідувачам, методистам та практичним психологам дошкільних навчальних закладів. https://docs.google.com/document/d/1-2tsuMgZIlyfFtZD6xmIMuaUVE0LYVUW_zvU5W_wLVw/edit

Комплекс програмно-методичного забезпечення «Зміст корекційно-спрямованого навчання і виховання розумово відсталих дітей у спеціальних дошкільних закладах» (програма ознайомлення з навколишнім, методичні рекомендації, дидактичні матеріали)

У програмно-методичному комплексі представлено зміст, основні методичні підходи та дидактичні матеріали щодо формування уявлень про навколишнє середовище у дітей дошкільного віку з розумовою відсталістю. https://drive.google.com/file/d/1ea1-Q_4wZQ1k4QeDwauqF3CJ0AU8pQ_o/view

«ВІКОНЕЧКО» Програма розвитку дітей дошкільного віку із затримкою психічного розвитку від 3 до 7 років

Програма розвитку, навчання та виховання дітей дошкільного віку із затримкою психічного розвитку «Віконечко» – перша складова науково-методичних матеріалів, пов’язаних із модернізацією змісту спеціальної дошкільної освіти в Україні та гуманізацією її цілей і завдань. У програмі розкрито сутність психомоторного, пізнавального, мовленнєвого, соціального розвитку та особливості розвитку ігрової, образотворчої та конструктивної діяльності дітей дошкільного віку із затримкою психічного розвитку. З’ясовано, ключові освітні завдання, розкрито зміст педагогічної роботи, надано поради батькам та визначено орієнтовні результати освітньої роботи з дошкільниками із затримкою психічного розвитку різних вікових груп.

«Віконечко» є першою державною програмою нового типу, в якій відображено вимоги до розвиненості, вихованості й навченості дитини дошкільного віку із затримкою психічного розвитку.

https://drive.google.com/file/d/17euNrFFmR8Cl8mHw3_CRlDhXQeDDYxM1/view

7 правильних ліній поведінки з тими, хто отруюює ваше життя

Всім нам іноді буває непросто пережити злети, падіння і урагани настрою людей, які нас оточують.

Ми повинні пам’ятати, що деякі з цих дратівливих, похмурих і негативних людей можуть просто переживати нелегкий період у своєму житті. Вони можуть бути хворі, чимось дуже стурбовані, чи їм може просто не вистачати любові та емоційної підтримки. Таких людей варто вислухати, зрозуміти і підтримати (незважаючи на те, що часом вам все-таки доведеться захищати себе від їх поведінки).

Але є й інший тип похмурої і негативної поведінки: поведінка такого собі емоційного хулігана, який свідомо чи підсвідомо користується своїм мінливим характером і настроєм, щоб залякувати тих, хто його оточує, і маніпулювати ними. Саме такі люди послідовно і наполегливо отруюють ваше життя. Якщо придивитися до цих людей уважніше, то ви помітите, що вони не тільки егоїсти, але і егоцентристи. Вони цікавляться людьми лише тоді, коли вони можуть бути їм корисні. І саме ці отруйні взаємини між людьми ми хочемо розглянути в цій статті.

Так,  як же найкраще уникнути попадання під кислотний дощ негативу отруйних людей?

1. Залиште їх у минулому.

Серед ваших знайомих є хтось, що нав’язує всім іншим свою руйнівну емоційну атмосферу? Тоді він відноситься саме до тих отруйних людей, яких вам варто уникати. І якщо він послідовно і наполегливо отруює ваше життя, на що не впливає ваше співчуття, терпіння, поради та увага, і більш того – ви бачите, що йому все одно, запитайте у себе, чи потрібна вам така людина у вашому житті?

Коли ви очистите своє оточення від подібних людей, ви самі здивуєтеся, наскільки легше вам буде дихати. Якщо вам дозволяють життєві обставини, просто залиште цих людей в минулому, вступивши в майбутнє без них. Те, що ви рятуєтеся від отруйних людей, не означає, що ви ненавидите їх, або бажаєте їм зла. Ні, це всього лише означає, що ви турбуєтеся про власне благополуччя.

Здорові відносини вигідні для обох сторін – в тому сенсі, що обидві сторони щось віддають, і щось отримують, але не в тому, що ви завжди віддаєте, а хтось завжди отримує. Але якщо з якихось причин цей варіант вам не підходить, і вам все ж доводиться тримати поруч по-справжньому отруйну людину, вам варто перейти до наступного пункту…

2. Досить вдавати, ніби їх поведінка є нормальною.

Якщо ви не будете обережні, отруйні люди неодмінно скористаються своєю поведінкою, щоб отримати від вас бажане, тому що, в загальному, вам здається, що простіше їх заспокоїти, ніж вислуховувати їх бурчання, крики і звинувачення. Не робіть цього! Короткочасний спокій забезпечить вам довготривалі проблеми в житті. Отруйні люди ніколи не зміняться, поки ви винагороджуєте їх за те, що вони не змінюються. Досить! Ходити навколо них навшпиньках або вважати, що вони просто такі, які є, і з цим нічого не зробиш.

Постійні істерики, звинувачення і негатив – не те, з чим варто миритися. І якщо хтось, кому більше 21, просто не бажає бути раціональною і спокійною дорослою людиною на постійній основі, прийшов час…

3. Викажіть йому / їй все це!

Так-так, дайте цій людині відсіч. Деякі люди готові на все для досягнення власних цілей – влізти перед вами в чергу, відняти гроші або майно, знущатися і принижувати, перекладати власну провину на інших, і так далі. Ніколи не закривайте очі на подібне. Велика частина цих людей знає, що вони роблять погано, і на здивування швидко припиняють займатися подібним, коли їм про це говорять. Та ось тільки в більшості ситуацій люди, які оточують  цю людину вважають за краще мовчати і нічого не замічати, поки хтось не набереться сміливості, і не висловить все, що думає про подібне. Так, будьте ж цією людиною!

Деякі отруйні люди можуть використовувати в якості зброї проти вас свій гнів, або просто не відповідати на ваші спроби спілкування, або, наприклад, раптово перервати вас і почати говорити неприємне про щось, що вам дороге. Якщо ви наважитеся висловити їм все, що ви про них думаєте, і належним чином відреагувати на їх поведінку, вони можуть бути здивовані, а то й обурені тим, що ви вступили на «їх» територію поведінки. Але це не повинно вас зупиняти.

Але якщо ви знайдете в собі сміливість сказати, що вам все це не подобається, часом це навіть змушує їх усвідомити, наскільки їхня поведінка негативна. Наприклад, ви можете сказати:

«Ти виглядаєш якимось злим. Тебе щось розізлило?»

«Схоже, ти мене навіть не слухаєш. Тобі настільки нецікаво те, що я говорю?»

«Мене бісить твоя поведінка. Ти цього прагнеш?»

Подібна прямота висловлювань може буквально вибити зброю з рук того, хто користується своєю поведінкою і настроєм для соціальних маніпуляцій. Але навіть, якщо вони дадуть відповідь «Про що це ти?», і будуть все заперечувати, принаймні ви можете бути впевнені, що донесли до них одну просту думку – їх поведінку розпізнав хтось з боку, і вона більше не є їх таємним знаряддям, яке вони можуть безкарно використовувати для маніпуляцій.

Ну, а якщо вони і далі будуть наполягати на запереченні, тоді настав час…

4. Настояти на своєму.

На вашу гордість і почуття власної гідності може йти атака за атакою, їм можна неабияк нашкодити, над ними можна знущатися, але ніхто і ніколи не в силах вас від них позбавити – якщо тільки ви не зробите це самі. Ви повинні знайти в собі сили захистити себе.

Дайте тим, що вас оточують, зрозуміти, що ви не дозволите, щоб вас ображали або принижували. Якщо чесно, мені ніколи не вдавалося протистояти по-справжньому отруйним людям (гіршим з гірших) на рівних, коли в розмові вони перемикалися на постійний потік образ. Найкращою відповіддю, на яку мене вистачало – «Мені дуже шкода, що ви сприйняли сказане мною на свій рахунок». Куди більш ефективно виявилося просто обривати розмову якоюсь нудотно-солодкою фразою, або просто розвертатися і йти. У будь-якому випадку чітко і недвозначно ви даєте зрозуміти співрозмовнику, що його підколки і прямі образи ні до чого не приведуть – ви просто відмовляєтеся грати в цю гру.

Дійсно, отруйні люди отруюють все навколо , в тому числі і вас, якщо ви їм це дозволите. І якщо ви вже пробували закликати їх до розуму, і вони не зрушили ні на крок, просто покиньте їх й ігноруйте до того часу, поки вони цього не зроблять.

5. Не приймайте їх отруйну поведінку на свій рахунок.

Запам’ятайте, проблема не в вас, а в них.

Більшість отруйних людей намагаються викликати у співрозмовника почуття провини, переконати його в тому, що він зробив щось не так. І так як кнопка «відчути себе винуватим» на більшості з нас відрізняється неабиякими розмірами, навіть натяк на те, що ми могли якось не так вчинити, часом здатний пошкодити нашій впевненості в собі і рішучості.

Запам’ятайте, якщо ви перестаєте сприймати все занадто близько до серця, ви знайдете справжню свободу. Велика частина отруйних людей виливає свій негатив не тільки на вас, але на всіх, хто знаходиться з ними поруч. Навіть, якщо вам здається, що це особистий конфлікт, навіть коли вам здається, що ображають вас і тільки вас – зазвичай, це зовсім не так. Все, що ці люди говорять і роблять, насправді, стосується тільки їх самих.

6. Візьміть на озброєння співчуття.

Часом варто поставитися з розумінням і співчуттям до отруйних людей, які, як вам відомо, переживають нелегкі часи, або хворіють. Багато людей, чия поведінка в цей час залишає бажати кращого, не так вже й в цьому і винні – у них може бути депресія, вони можуть болісно переживати втрату, або, навіть, можуть хворіти тілом або душею, але навіть при цьому варто розділяти їх проблеми і їх поведінку за відношенням до вас. І якщо ви будете спускати їм це з рук лише через їх проблеми, ви втягнете їх в спокусу почати підсвідомо використовувати власні проблеми для досягнення своїх цілей.

Кілька років тому мені довелося працювати волонтером в дитячій психіатричній лікарні. Там я навчав хлопчика по імені Денніс, у якого діагностували біполярний розлад психіки. Велику частину часу Денніс був цілком милим хлопчиком, поки у нього не було загострення, і він не починав сварити всіх, хто йшов на зустріч. Природно, ніхто, в тому числі і я, не дорікав йому за ці спалахи гніву. В кінці-кінців, думав я, у хлопчика не все в порядку з психікою і він просто не може стриматися, хіба ні?

Одного разу  з Деннісом ми пішли в парк грати. І через годину після початку прогулянки на Денніса в черговий раз найшло безумство, і він почав сварити мене. Але на цей раз я не стримався, і суворо сказав йому: «Досить сварити і ображати мене. Я ж знаю, ти хороший хлопчик, і можеш бути куди краще». Він замовк з відкритим від подиву ротом, а після, зібравшись, відповів: «Вибачте, що нагрубив вам, пане Марк».

З усього цього мені вдалося винести важливий урок – ви не можете допомогти комусь, просто пробаючи або ігноруючи все, що вони роблять лише тому, що у них проблеми. У цьому світі безліч людей, які пройшли через такі труднощі, які нам і не снилися, і при цьому не відігравалися за них на всіх навколо. Краще ставитеся до них із щирим співчуттям, разом з тим, припиняючи всі спроби вийти за його межі. Занадто багато пробачаючи і занадто багато дозволяючи, ви робите лише гірше і собі, і тим, з ким ви маєте справу.

7. Залишайте час на власні потреби.

Якщо вам доводиться жити або працювати з отруйною людиною, спробуйте забезпечити собі достатньо часу на те, щоб розслабитися, відпочити і відновити сили. Роль дорослої і розумної людини, яку нам треба грати, маючи справу з подібними людьми, може бути дуже виснажливою, а якщо ви будете необережні, то їх отрута може проникнути і у вашу душу. До того ж навіть люди, поведінку яких спричинили серйозні проблеми і хвороби, розуміють, що у вас є і свої справи, а тому не відчувайте себе винуватим, якщо вам доводиться їх ненадовго залишити.

Ви заслужили цей час наодинці з собою. Заслужили право спокійно подумати – поки на вас не впливає зовнішній світ і отруйна поведінка. Заслужили право просто побути собою, не відстоюючи свою позицію, не вирішуючи чужі проблеми і не намагаючись нікого задобрити. Просто відпочиньте від цього божевільного світу, який намагається звести з розуму і вас.

Розглядаємо принцип дискусійної гри «Шість капелюхів» та формати її проведення на уроках.
Кожен вчитель мріє про те, щоб учні навчалися із захопленням, а через роки згадували його уроки із ностальгією! Як організувати навчальний процес так, щоб ваш урок дійсно запам'ятався?
Як показує досвід, більшість дорослих, які теж колись були школярами, згадують саме ті уроки, під час яких вони мали змогу бути не просто слухачами, а брати активну участь – висловлювати думки, пропонувати ідеї, щось створювати власноруч!

В чому принцип прийому «Шість капелюхів» та які його переваги

Метод «Шість капелюхів» – це психологічна рольова гра, сенс якої полягає в тому, щоб розглянути одну і ту ж проблемну ситуацію з 6 незалежних одна від одної точок зору. Це дозволяє сформувати найбільш повне уявлення про предмет дискусії та на логічному й емоційному рівнях оцінити переваги і недоліки.
Сам прийом було запропоновано британським письменником, психологом та спеціалістом з творчого мислення Едвардом де Боно у 1985 році. Основою цього підходу є концепція паралельного мислення.
https://www.youtube.com/watch?time_continue=4&v=1SQsMYA8E9Q

Скрайбінг-притча про 6 синів капелюшника (перегляд доступний з субтитрами будь-якою зручною мовою)

«Приміряючи» 6 незалежних типів мислення у процесі вирішення практичних завдань можна з легкістю подолати 3 головні проблеми:

• Зайві емоції. Оцінка певної ситуації з різних точок зору сприяє тому, що ми приймаємо рішення,здійснивши комплексний аналіз у 6 незалежних площинах.
• Розгубленість. Багаторівневе завдання підвищеної складності може викликати почуття невпевненості у власних силах. Концепція паралельного мислення дозволяє підійти до вирішення завдання систематично, зібравши факти та оцінивши всі «за» і «проти».
• Непослідовність. Використання такого прийому дозволяє структурувати весь масив інформації за окремими ознаками, тобто вирішити проблемне питання з використанням системного підходу і при цьому залишає місце для творчості.

Що символізує колір кожного з шести «капелюхів»

Капелюх певного кольору передбачає включення відповідного режиму мислення, якому має слідувати учень чи команда в момент аргументації своєї позиції у процесі дискусійної гри:

• Білий – фокусування уваги на інформації (аналіз відомих фактів та цифр, а також оцінка того, яких відомостей не вистачає та з яких джерел їх можна отримати).
• Жовтий – дослідження можливих успіхів, пошук переваг та оптимістичний прогноз події/ідеї/ситуації, яка розглядається.
• Чорний – оцінка ситуації з точки зору наявності недоліків, ризиків та загроз її розвитку.
• Червоний – увага до емоцій, відчуттів та інтуїції. Не вдаючись у подробиці та міркування, на цьому етапі висловлюються всі інтуїтивні здогадки.
• Зелений – пошук альтернатив, генерація ідей, модифікація вже наявних напрацювань.
• Синій – управління процесом дискусії, підбиття підсумків і обговорення користі та ефективності методу в конкретних умовах.

Яка послідовність висловлення думок представниками кожного з типів мислення

У процесі дискусії спочатку слід надати слово представникам Білого капелюху – перш ніж оцінити будь-яке проблемне питання, варто передусім ознайомитись з інформацією про предмет обговорення.
Після Чорного варто надати слово Жовтому – це урівноважить думки й оцінки.
Останнім потрібно вислухати Синій капелюх.
Послідовність виступів представників капелюхів іншого кольору можна узгодити в процесі дискусії – залежно від активності учасників гри.
Як організувати гру «Шість капелюхів» на уроці
На початку уроку оголосіть тему, що вивчається, та запропонуйте школярам зіграти в рольову дискусійну гру. Пропонуємо 2 форми її проведення:
Командна
Поділіть учнів класу на 6 груп. Кожна команда буде представляти капелюх певного кольору і і має, спираючись на певний тип мислення, дотримуватися відповідного підходу до до аналізу предмету дискусії. Наприклад, команда білого капелюха – аналіз фактів, жовтого – оцінка переваг, чорного – оцінка негативного розвитку тощо.
Оголосіть проблемне питання уроку та надайте час на підготовчий етап командного виступу. Або можна підготуватись до гри заздалегідь, на попередньому уроці узгодивши всі організаційні моменти (визначитись з темою дискусії, поділити клас на команди та попросити підготувати доповіді вдома).
Запропонуйте учням з кожної команди зробити свій невеличкий виступ, спираючись на особливості відповідного типу мислення (час доповіді кожної команди має бути попередньо узгоджений). У процесі обговорення можна здійснити 1 чи декілька дискусійних кол за участю представників кожної з команд.
Із залученням всіх учнів, ґрунтуючись на доповідях учасників, разом зробіть висновки, чому важливо підходити до оцінки предмету дискусії з різних точок зору та оцініть разом переваги цього прийому у конкретних умовах.
Індивідуальна
Такий формат рольової гри можна використати під час уроку-узагальнення наприкінці вивчення теми. Рольова гра такого формату досить зручна у класах з невеликою кількістю учнів. У цих умовах протягом уроку кожен матиме можливість спробувати себе в різних ролях без попередньої підготовки.
Організувати урок можна таким чином:

• Розсадіть учнів класу по колу.
• Сформулюйте проблемне питання уроку та установіть регламент (наприклад, кожен може висловитись 1 реченням тощо).
• Запропонуйте кожному учню по черзі приміряти капелюх спочатку 1 кольору, потім інших та відповідним чином висловити своє ставлення до проблемного питання (з позиції різних типів мислення).
• Здійсніть рефлексію (сформулюйте загальний висновок щодо дискусійного питання, визначте переваги та недоліки прийому, відчуття школярів у процесі «примірювання» різних ролей тощо).

Ідеї творчого переосмислення навчального матеріалу за допомогою прийому «Шість капелюхів» на прикладі казки «Курочка Ряба» та повісті «Герой нашого часу» можна знайти тут.

 

Поради дитячого психолога Світлани Ройз

https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/pochatkova-shkola/poradi-psihologa/poradi-dityachogo-psihologa-svitlani-rojz

Шановні колеги, психологи! Вітаю Вас з професійним святом. Міцного психічного здоров'я, великого людського щастя, душевної рівноваги, творчого натхнення, гармонії в житті. Нехай у всіх справах Вас супроводжує УДАЧА!

Особливості роботи практичного психолога з дітьми «групи ризику»

1. Загальна характеристика категорії "важких” дітей. Шкільному психологові часто приходиться мати справу з дітьми, які значно відрізняються (при чому зі знаком " – " ) від інших дітей. Прохання до психолога "якось вплинути” на того чи іншого "важкого” школяра – одне з найбільш частих звернень зі сторони вчителів і батьків. При цьому в категорію "важких” попадають дуже різні учні: невстигаючі, недисципліновані, діти з різного роду нервовими і психічними розладами, підлітки, що стоять на обліку в комісії у справах неповнолітніх, на кінець, просто діти з так званих неблагополучних сімей. Це висуває перед шкільним психологом проблему вибору адекватних методів психологічної і педагогічної роботи з "важкими” учнями. 2. Діти, що потребують медичної допомоги. Як відомо, у сучасній масовій школі навчається досить велика кількість дітей зі значними відхиленнями від медичної норми. Навчання і виховання таких дітей ставить перед школою щонайменше дві проблеми : по – перше, як допомогти їм нормально розвиватися і, по – друге, як звести до мінімуму можливі негативні наслідки їх спільного навчання з іншими дітьми. І ось саме шкільний психолог бере найбільше участі у розв’язанні цих проблем. Перш за все, необхідно своєчасно виявити тих дітей, яким необхідна консультація дефектолога, психоневропатолога чи психіатра ( з метою опера-тивної постановки медичного діагнозу і надання медичної допомоги). Шкільний психолог часто є тим першим спеціалістом, який може сприяти такій ранній діагностиці, і це необхідно розглядати як одне з важливих завдань його роботи. Якщо результати психодіагностики підтвердили необхідність надання медичної допомоги, то наступним етапом, є робота психолога з батьками хворих дітей, бо, зрозуміло, що саме звернення до лікаря у більшості випадків залежить від батьків. Завдання психолога, в тактовній формі, але чітко і аргументовано пояснити ситуацію, важливість і необхідність звернення до спеціаліста – медика. У роботі з дітьми, що потребують медичної допомоги, психолог виконує перш за все функції консультанта, свого роду посередника між такою дитиною і лікарем, вчителем, батьками, однокласниками. Звичайно, не можна виключити і можливості проведення деякої власне психологічної роботи з дитиною, в процесі якої шкільний психолог може проводити корекцію окремих форм поведінки, самооцінки тощо. Однак ця робота повинна розглядатися лише в якості одного із елементів загального процесу лікування дитини. 3. Соціально – педагогічно занедбані діти. Соціально–педагогічна занедбаність – це стан особистості дитини, який проявляється у несформованості у неї властивостей суб’єкта діяльності, спілкування, самопізнання і виявляється у порушенні образу "Я”. Соціальна занедбаність формується під впливом соціальних умов, в яких розвивається дитина. ЇЇ основними проявами в дитячому віці є нерозвинутість соціально–комунікативних якостей і властивостей особистості, низька здатність до соціальної рефлексії, труднощі в оволодінні соціальними ролями. Педагогічна занедбаність зумовлена перш за все недоліками навчально–виховної роботи, наслідком яких є несформованість дитини як суб’єкта навчально – пізнавальної, ігрової та інших видів діяльності. Її проявами є важконаучуваність, важковиховуваність дитини, тобто власне педагогічні труднощі. Соціальний і педагогічний аспекти занедбаності взаємозв’язані і взаємозумовлені. Зовнішніми причинами соціально педагогічної занедбаності в дитячому віці є дефекти сімейного виховання, на які накладаються недоліки і прорахунки у навчально–виховній роботі в дитячому садочку і школі, зокрема дегуманізація педагогічного процесу і сімейного виховання. Внутрішніми причинами виникнення і розвитку занедбаності дітей можуть бути індивідуальні психофізіологічні і особистісні якості дитини: генотип, стан здоров’я, домінуючі психоемоційні стани, внутрішня позиція, рівень активності у взаємодії з оточуючими та ін. В залежності від характеру динаміки, вираженості ознак занедбаності, рівня адаптації до соціального середовища і рівня оволодіння соціально значущою діяльністю виділяють латентну (легку), початкову (середню) і яскраво виражену ступінь соціально–педагогічної занедбаності дитини. Овчаровою Р.В. розроблений метод комплексної експрес–діагностики соціально–занедбаних дітей. В основі методу лежать незалежні характерис-тики дитини педагогом і психологом. Одночасно ведеться спостереження за дитиною, вивчаються її продукти діяльності, медична картка, проводяться бесіди з батьками. 4. Діти з девіантною поведінкою. Девіантна поведінка - система вчинків або окремі вчинки, що суперечать прийнятим у суспільстві правовим чи моральним нормам. Основними видами девіантної поведінки є злочини і аморальна поведінка, а також поведінка, спрямована на саморуйнацію особистості ( наркоманія, суїцид тощо). Виділяють такі прояви девіантної поведінки у дітей та підлітків: - Алкоголізація ( зловживання алкоголем), пияцтво; - Адективна поведінка ( немедичне вживання наркотиків) та підліткова наркоманія, токсикоманія; - Агресивна поведінка; - Суїцидальна поведінка; - Психічні розлади; - Протиправна (делінквентна) поведінка; Психологічна робота з дітьми та підлітками, схильними до девіантної поведінки, вимагає дослідження умов і чинників, що її спричинили. Соціальні і психологічні чинники, що спричиняють формуванню девіантної поведінки. Девіантна поведінка дитини є результатом взаємодії умов формування її особистості в сім’ї, школі, неформального спілкування з дорослими і однолітками та психічних рис , що знижують адаптивні можливості індивіда. До психологічних передумов девіантної поведінки належать такі особливості психіки, як : нервовість, дратівливість, нестійкість уваги, вольових якостей , надмірна імпульсивність, тривожність. Вони роблять дитину чутливою до психотравмуючих ситуацій, зменшують її здатність опиратися негативним соціальним впливам. Проте до девіантної поведінки вони можуть привести внаслідок дії негативних чинників соціального оточення. Основні напрямки психологічної роботи з дітьми з девіантною поведінкою. Метою психологічної роботи з дітьми ( неповнолітніми ), схильними до девіантної поведінки, є створення умов для повноцінного фізичного і психічного розвитку зазначеної категорії дітей, успішної їх соціалізації, подолання особистісних проблем і конфліктів з оточенням. Психологічна робота здійснюється в таких напрямках: - Профілактика девіантної поведінки неповнолітніх – комплекс заходів, спрямованих на попередження, подолання або нейтралізацію чинників, що спричиняють девіантну поведінку дітей (лекції, бесіди, виступи на батьківських зборах, педагогічних радах, спрямовані на підвищення психолого-педагогічної культури батьків і вчителів). - Психолого–просвітницька робота та робота, спрямована на розвиток особистості дитини (факультативні курси психології і валеології в навчальних закладах, психологічні тренінги, розвиваючі ігри, правова освіта дітей та підлітків). - Надання психологічних консультацій дітям з девіантною поведінкою, батькам, вчителям. - Психологічна корекція та реабілітація (індивідуальна та групова психотерапія, створення навколо дитини позитивного педагогічного оточення, налагодження сприятливої атмосфери у сім'ї). Література 1. Баженов В.Т. Воспитаниепедагогическизапущенныхподростков. – К., 1986. 2. Захаров А.И. Отклонения в поведенииребенка. – М., 1993. 3. Невский И.А., Колесова Л.С. Подросткигруппы риска в школе. – М.: 1997. 4. Овчарова Р.В. Технологиипрактического психолога образования. М.: Сфера, 2000. – С.219 - 261. 5. Рабочая книга школьного психолога /Под ред. И.В.Дубровиной. – М.: Просвещение, 1991. – С.163 – 215.

Всеукраїнський семінар з питань запобігання торгівлі людьми.

З метою реалізації плану заходів з виконання Державної соціальної програми з протидії торгівлі людьми на період до 2020 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 р. №111, відповідно до наказу від 08.04.2016р. №405, Міністерство освіти і науки України спільно із Українським фондом «Благополуччя дітей» за підтримки Представництва в Україні Міжнародної організації міграції (МОМ) проводили 21 та 22 лютого 2018р. у м. Києві Всеукраїнський семінар з питань запобігання торгівлі людьми. Учасниками семінару були: заступники директорів департаментів (управлінь) освіти і науки обласних та Київської міської державних адміністрацій, проректори Інститутів післядипломної педагогічної освіти та Київського університету ім.. Б. Грінченка, а також учасники проекту з впровадження програми виховних заходів «Особиста гідність. Безпека життя. Громадянська позиція». Відкрив семінар Павло Хобзей, заступник міністра освіти і науки України. Павло Кузьмович зазначив, що українські учні та студенти мають більше знати про проблему торгівлі людьми та інші соціальні небезпеки, щоб розуміти, як їх уникати та як діяти за потреби. Тож МОН закладає відповідну інформацію у нові стандарти освіти. «За період незалежності понад 230 тис українців постраждали від торгівлі людьми, за цим показником ми займаємо одне з перших місць в Європі. Тому для нас важливо комплексно і широко інформувати учнів та студентів про цю проблему, а також про інші питання безпеки життя, рівності, протидії булінгу. Піклування про себе та своє здоров’я - невід’ємна частина компетентностей, які закладаються у освітні стандарти. Так само це мають розуміти викладачі в інститутах післядипломної освіти, адже вони працюють з вчителями на місцях. Завдяки ним педагоги отримують інформацію про такі компетентності, як особиста гідність, безпека життя і громадянська позиція» - пояснив Павло Хобзей. Спікери семінару розповіли про основні види та форми торгівлі людьми, а також дали рекомендації для попередження ризикових ситуацій. Семінар тривав протягом двох днів. У перший день учасники обговорили загальні питання щодо громадянської освіти, проблему торгівлі людьми та особистісної безпеки. Другий день всеукраїнського семінару з питань попередження торгівлі людьми був присвячений розробці концепції програми виховної роботи "Особиста гідність. Безпека життя. Громадянська позиція" для 1-6 класів.

22 ефективних способи привести мозок в порядок і повну бойову готовність

Арт-терапія не має обмежень, ані протипоказань — це найбезпечніший метод зняття напруження. Всі наші невисловлені думки блокуються в тілі, а це призводить до фізичних і невротичних розладів. Вихлюпуючи емоції і почуття на полотно чи папір, людина допомагає собі звільнитися від непотрібних блоків і бути живою. Творчість — це шлях до себе, можливість успішно будувати своє життя. У кожної людини є потреба виразити себе і, створюючи щось, вона відчуває себе задоволеною, знаходить гармонію в собі. Доктор Вікторія Назаревич радить ці прості способи знайти гармонію з допомогою олівця і паперу: Якщо ви втомилися — малюйте квіти.

Якщо ви злитеся — малюйте лінії. Якщо вам боляче — займіться ліпленням. Якщо нудно — заповніть листок паперу різними кольорами. Якщо сумно — малюйте веселку. Якщо страшно — плетіть макраме або робіть аплікації з тканин. При обуренні — рвіть папір на дрібні шматочки. Відчуваєте занепокоєння — складайте орігамі.

Хочете розслабитися — малюйте візерунки. Хочете щось згадати — малюйте лабіринти.

Відчуваєте невдоволення — зробіть копію картини. Відчуваєте відчай — малюйте дороги. Треба щось зрозуміти — намалюйте мандали.

Треба швидко відновити сили — малюйте пейзажі. Хочете зрозуміти свої почуття — малюйте автопортрет. Важливо запам’ятати стан — малюйте колірні плями. Якщо треба систематизувати думки — малюйте соти або квадрати. Хочете розібратися в собі і своїх бажаннях — зробіть колаж. Важливо зосередитися на думках — малюйте точками. Для пошуку оптимального виходу із ситуації малюйте хвилі і кола. Відчуваєте, що ви стоїте на місці, а треба рухатися далі, — малюйте спіралі. Хочете сконцентруватися на меті — малюйте сітки і мішені. А ви готові спробувати арт-терапію?

З Новим роком та Різдвом Христовим!

Зичу усім міцного здоров'я,благополуччя, творчого натхнення, добра, миру та злагоди!